Избранная запись

Гендерна культура як платформа для розширення прав і можливостей. Плани на 2018 рік

12 грудня 2017 року у Малій залі Харківської міської ради відбулося розширене засідання Координаційної ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї, гендерному насильству та протидії торгівлі людьми. На засіданні були присутні представники від громадської організації «Валеологічний центр «Атланта», які являються виконавцями міського соціального проекту: «Пропаганда та впровадження гендерної рівності шляхом подолання та попередження гендерно-обумовленого насильства серед територіальної громади міста».

В рамках заходу, депутат Харківської міської ради — голова комісії з гуманітарних питань — Ольга Чичина презентувала Комплексну програму реалізації гендерної та сімейної політики в місті Харкові на 2018-2021 роки.
«Основні пункти програми — це формування нормативно-правової бази на місцевому рівні для забезпечення гендерної політики, формування гендерної рівності, культури миру та толерантності, протидії гендерно-обумовленому та домашньому насильству і протидія торгівлі людьми, підтримка інститутів сім’ї, соціальної роботи з сім’ями, які потрапили в складну життєву ситуацію, а також оздоровлення та лікування дітей. Крім чотирьох профільних департаментів міськради, які будуть реалізовувати цю програму, ми підключаємо до цієї роботи 15 громадських організацій і Молодіжну раду при міському голові», — зазначила Ольга Чичина.

Заступник міського голови з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення — голова Координаційної ради — Світлана Горбунова-Рубан повідомила, що у 2017 році в Харкові зафіксовано понад 2 тисячі фактів домашнього насильства і жорстокого поводження з дітьми та жінками. «Наше завдання — створити в місті таку систему взаємин між службами, департаментами та організаціями, яка б ефективно реагувала на будь-який факт насильства, який відбудеться в Харкові, щоб вчасно надати допомогу, дати пораду, щоб ніхто не постраждав», — підкреслила віце мер.

За її словами, з 2018 року при 9-ти територіальних центрах міста почнуть роботу підрозділи оперативного реагування на звернення людей, які постраждали від насильства.
А ще рік тому в місті було відкрито Центр допомоги жінкам, постраждалим від насильства, розрахований на 10 місць. За цей час в установу звернулося понад 50 осіб.

«Практика показує, що не кожна жінка, що зазнала домашнього насильства, готова піти з сім’ї і проживати окремо від чоловіка, тому що це може негативно позначитися на їх відносинах і навіть зруйнувати сім’ю. Тому ми будемо посилено працювати в плані надання таким людям дистанційної допомоги — це телефони довіри, робота мобільних бригад, а також консультативна допомога, що дозволить зняти напругу в конфлікті», — підкреслила Світлана Горбунова-Рубан.

Також, в ході засідання, представники громадських організацій запропонували кілька проектів в рамках програми реалізації гендерної та сімейної політики, зокрема, розширення Музею гендерної культури, який знаходиться в одній з комунальних квартир по вул. Мироносицькій. За словами віце-мера, місто готове підібрати нове приміщення для музею, і зараз фахівці працюють над цим питанням.

Не мовчіть! Розкажіть про свою проблему рідним, близьким, друзям – тим, кому ви довіряєте найбільше, та обов’язково зверніться до спеціалістів!

Важкі події мають негативний вплив як на дорослих, так і на дітей!
Після таких подій люди можуть відчувати безвихідь, безнадію, смуток, дратівливість, настороженість – і це нормальна реакція на надзвичайні події!

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Дітям набагато легше, якщо батьки поряд з ними!

Избранная запись

ХАДУ — аюрведическая гимнастика, направленная на целостное развитие человека

Дорогие друзья! Меня зовут Вадим Елпанов. Хочу поделиться с вами интересным наблюдением относительно ХАДУ.
Я изучаю древнюю науку Аюрведу — переводится как наука о жизни. Также я являюсь инструктором ХАДУ. Как — то, рассказывая о ХАДУ, я заметил принципиальное сходство между Аюрведой и ХАДУ. Об этом я и хочу с вами поделиться. Но сначала расскажу кратко о каждой системе, ведь кто-то не слышал, ни о ХАДУ, ни о Аюрведе.

Трактаты, дошедшие до наших дней описывающие Аюрведу, имеют возраст более тысячи лет. Написаны они на древнеиндийском языке -санскрите. Аюрведа — неотъемлемая часть Индийских Вед (веда — знание), всего их четыре: ригведа, самаведа, яджурведа и атхарваведа. Санскрит считается мёртвым языком, т.е. на нём сейчас не разговаривают, но сохранилось множество документов написанных на этом языке.
ХАДУ — это стройная система построения гармоничного тела человека!
Человек — совершенное и уникальное по своим возможностям существо. Однако, Природа не просто так наделила наше тело такими возможностями. Очевидно, перед нами стоят задачи высшего порядка и поддержание тела в здоровом состоянии, это «необходимое условие». К сожалению, в течение Жизни, мы практически сознательно лишаем себя этих возможностей и оставляем лишь минимальный их объём, необходимый для существования. В Природе всё сбалансировано, если мы не пользуемся какими-то функциями организма, они утрачиваются. Память, зрение, сила, гибкость, крепость костей и многие другие качества и функции нашего организма, которые мы ежедневно по чуть-чуть «обходим стороной», «отнимаются» Природой. Со стороны Природы всё логично: зачем нам память на 100%, если мы ею не пользуемся на 100%?, зачем телу сохранять гибкие суставы, если тело их не использует? Так во всём, — в Природе всё гармонично.

Философия ХАДУ утверждает — если регулярно показывать Природе своё горячее желание ЖИТЬ на «полные паруса», задействуя при этом максимальное количество функций организма, то в каком бы Вы не были состоянии здоровья, оно (здоровье) начнёт в Вас прибывать. ХАДУ — это целостная система развития организма! От других систем ХАДУ отличает доступность и эффективность, и каждый, независимо от возраста и состояния здоровья, может заниматься ХАДУ и омолаживаться.

В чём же общность между Аюрведой и ХАДУ? Конечно, самая главная общая черта — дать человеку возможность быть здоровым и счастливым в этой Жизни самостоятельно.

Принцип три доша в Аюрведе кратко можно описать следующим образом: Вата, Питта и Капа на санскрите, что в переводе Ветер, Огонь и Земля (слизь, глина) соответственно — это три силы, взаимодействующие в нашем теле друг с другом. У каждой силы есть определённые качества и сфера их применения. Ветер — принцип движения. За всё, что связано с движением, от импульса нервного рецептора до продвижения пищевого комка по пищеводу ответственен Ветер. Огонь — принцип трансформации. Все, что связано с переводом одного в другое: метаболизм организма, пищеварение и усвоение новой информации — это связано с Огнём. Земля — принцип адаптации, стабильности. Увязывание в целое, стабилизация всех процессов, защита организма от воздействия внешних факторов — это «обязанности» Земли. Ветру, на уровне тела, соответствует нервная система, Огню — пищеварение, кровеносная система, Земле — кости, связки, суставы. Ветер обеспечивает движение, благодаря ему, мы получаем извне что-то новое и дарим что-то, от себя. Благодаря Ветру, в нашем организме происходит движение частиц. Огонь обеспечивает переваривание всего того, что в нас вошло, всё трансформируется в новые частицы для своих внутренних нужд. Земля обеспечивает увязывание трансформировавшихся частиц в нас. Она строит плотные ткани, материализует тело. Благодаря Земле мы с вами выглядим так, как мы выглядим.

В ХАДУ уникальным образом повторяется этот тройственный союз. Да простит меня Звиад (основатель ХАДУ), я говорю, повторяется, потому что Аюрведе более тысячи лет, а ХАДУ немного моложе, хотя время — спорная и малоизученная категория.
Так вот, человеческий организм, по философии ХАДУ, представлен тремя системами, заключёнными в пирамиду. Основанием пирамиды является опорно-двигательный аппарат. На нём базируется всё тело, скелет и мышцы, необходимые человеку для жизни на Земле. Нам всё время необходимо передвигаться — это наша суть, основа, целостный физиологический каркас. Посередине пирамиды располагается — обмен веществ. Для того чтобы наш каркас (основа) мог добросовестно выполнять свою работу, необходимо постоянное поступление питательных веществ, микро- и макроэлементов. Также необходимо выводить из клеток продукты распада при метаболизме, это всё работа обмена веществ. Ну и, наконец, вершина пирамиды — нервная система человека. В ХАДУ она рассматривается как обеспечивающая взаимосвязь между опорно-двигательным аппаратом и обменом веществ. Именно нервная система считывает информацию о тех или иных потребностях опорно-двигательного аппарата и передаёт сигналы к обмену веществ.

Вы наверняка уже уловили сходство:
ХАДУ: опорно-двигательный аппарат, обмен веществ и нервная система.
Аюрведа — три доша: Земля, Огонь и Ветер.

Интересно, что ХАДУ ставит на главную позицию опорно-двигательный аппарат (основание пирамиды), а две другие системы рассматриваются как обслуживающие первую. Отсюда делается простой вывод: развивая физически своё тело, мы развиваем и обмен веществ, и нервную систему.
Аюрведа учит, что в каждом из нас есть три доша (Ветер, Огонь, Земля), и, с течением времени и ситуаций, количественные характеристики каждой из дош меняются. Однако, существует понятие пракрити, что в переводе означает — природа, и отображает оно врождённый баланс трёх дош. Имеется в виду, что у человека одна или две доши всегда превалируют, но есть врождённая доминанта дош, которая всегда сохраняется глубоко внутри нас. Это наша природа, наша суть. И максимально адаптированная комбинация дош к Жизни на Земле, это пракрити с доминантой доши Земли. Вспоминаем: доша Земли – это кости, связки, суставы, принцип адаптации, увязывания в целое.

Старость — это функциональная деградация организма, так её трактует ХАДУ. Развивая своё тело с помощью ХАДУ, можно прожить бесконечно долго в здоровом теле.
Приводя свой организм в состояние баланса трёх дош, состояние пракрити, человек обретает совершенное здоровье и готов к началу духовного Пути развития своей сущности.

Подводя итог статье, хочу сказать что ХАДУ — несомненно, аюрведическая гимнастика, направленная на целостное развитие человека, в любом возрасте и состоянии здоровья. Заложенный принцип гармонии с Природой одинаков и в ХАДУ и в Аюрведе.

Здоровья и благополучия вам и вашим близким!

Избранная запись

10 уроков жизни от Будды усваиваем вместе с «Атлантой»

Будда был выдающимся учителем нравственности, и заявил, что будь он христианином, то стал бы великим святым Господа нашего Иисуса Христа — такую добрую и чистую жизнь он вел.

Урок 1.Начинать с малого — это нормально
Кувшин наполняется постепенно, капля за каплей. Все мы начинаем с малого, не пренебрегайте малым. Если вы последовательны и терпеливы, вы добьетесь успеха! Никто не может преуспеть всего за одну ночь: успех приходит к тем, кто готов начать с малого и усердно трудиться, пока не заполнится кувшин.

Урок 2.Мысли материальны
Все, что мы собой представляем — результат того, что мы думаем о себе. Если человек говорит или действует с чистыми намерениями, за ним следует счастье, которое, как тень, навсегда останется с ним.
Будда говорил: «Наше сознание – это все. Вы становитесь тем, о чем думаете».
Джеймс Аллен говорил: «Человек — мозг». Чтобы правильно жить, вам нужно заполнить свой мозг «правильными» мыслями.
Ваше мышление определяет действия; ваши действия определяют результат. Правильное мышление даст все, что пожелаете; неправильное мышление — зло, которое, в конце-концов, разрушит вас. Если вы измените свое мышление, вы измените и свою жизнь. Будда говорил: «Все проступки возникают из-за разума. Если разум изменится, останутся ли проступки?»

Урок 3.Простить
Сдерживать гнев в себе, все равно, сто схватить горячий уголь с намерением бросить его в кого-нибудь еще: сгорите именно вы. Когда вы освобождаете тех, кто заключен в тюрьме непрощения, вы освобождаете из этой тюрьмы сами себя. Учитесь прощать. Учитесь прощать быстрее.

Урок 4.Ваши поступки имеют значение
Сколько бы заповедей вы ни прочли, сколько бы вы не говорили, что будут они значить, если вы не будете им следовать?
Говорят, что «Слова ничего не стоят», и это так. Чтобы развиваться, вам нужно действовать; чтобы быстро развиваться, действовать нужно каждый день. Слава не упадет вам на голову! Слава для всех, но познать ее смогут только те, кто постоянно действует.
Пословица гласит: «Бог дает каждой птице червя, но не бросает его в гнездо».
Будда сказал: «Я не верю в судьбу, которая сваливается на людей, когда они действуют, но я верю в судьбу, которая сваливается на них, если они бездействуют».

Урок 5.Пытайтесь понять
Споря с настоящим, мы испытываем гнев, мы перестали бороться за правду. Легко сказать, а трудно сделать; вам нужно приложить все свои силы, чтобы понять точку зрения «другого» человека. Когда вы чувствуете, что вас захлестывает гнев, уничтожьте его. Выслушайте других, поймите их точку зрения, и вы обретете спокойствие. Больше сосредоточьтесь на том, чтобы быть счастливым, чем быть правым.

Урок 6.Победите себя
Лучше победить себя, чем выиграть тысячи сражений. Тогда победа твоя. Ее у тебя не смогут отнять ни ангелы, ни демоны, ни рай, ни ад. Тот, кто победит себя, тот сильнее многих. Для того, чтобы победить себя, нужно победить свой разум. Вам нужно контролировать свои мысли. Они не должны бушевать, как морские волны.
Вы можете подумать: «Я не могу контролировать свои мысли. Мысль приходит, когда ей вздумается». На это я отвечаю: вы не можете запретить птице пролетать над вами, но, несомненно, вы можете помешать ей свить гнездо у вас на голове.
Прогоните мысли, которые не соответствуют жизненным принципам, по которым вы хотите жить. Будда сказал: «Не враг или недоброжелатель, а именно сознание человека заманивает его на кривую дорожку».

Урок 7.Живите в гармонии
Гармония приходит изнутри. Не ищите ее снаружи. Не ищите снаружи то, что может быть только в вашем сердце. Часто мы можем искать снаружи, только чтобы отвлечь себя от правдивой реальности. Правда в том, что гармонию можно найти только внутри себя.
Гармония — это не новая работа, не новая машина или новый брак…гармония — это новые возможности и они начинаются с вас.

Урок 8. Будьте благодарны
Давайте встанем и поблагодарим за то, что если мы не учились много, то по крайней мере мы учились немного, а если мы не учились немного, то по крайней мере мы не заболели, если же мы заболели, то хотя бы не умерли. Поэтому будем благодарны.
Всегда найдется что-то, за что стоит благодарить. Не будьте настолько пессимистичны, что на минуту, даже в момент ссоры, вы не в состоянии осознать тысячи вещей, за которые стоит быть благодарным. Благодарное сердце сделает вас великим!

Урок 9.Будьте верны тому, что знаете
Самый главный проступок — не быть верным тому, что знаешь наверняка. Мы знаем много, но не всегда делаем то, что знаем. Если вы потерпите неудачу, это случится не потому, что вы не знали, как поступить, а из-за того, что вы не сделали того, что знали. Поступайте так, как вы знаете. Не просто усваивайте информацию, а сосредоточьтесь на мыслях о том, кем вы хотите стать, пока у вас не появится острое желание это доказать.

Урок 10.Путешествуйте
Лучше путешествовать, чем прибыть на место. Жизнь — это путешествие!
Не откладывайте свое счастье на неопределенное время, стремясь достичь цели, которая, как вы думаете, сможет сделать вас счастливым.
Путешествуйте сегодня и наслаждайтесь путешествием.

Избранная запись

Секрет семи поколений Рода. Зачем нам знать своих предков – узнаем вместе с «Атлантой»

Татьяне Волобуевой – лучшему Другу
и Наставнику – посвящается

Знаете ли вы, кем были ваши предки? Как их звали, какая судьба их постигла? Если прямо сейчас попросить вас заполнить генеалогическое дерево, сколько поколений вы вспомните? Практика показывает, что 90% людей с трудом вспоминают имена своих прабабушек и прадедушек, и, увы, мало что могут сказать об их жизни.
А ведь в идеале человек должен знать своих предков до седьмого колена! Не зря слово «семья» состоит из двух составляющих: «Семь» и «Я». Традиция знать и чтить своих предков была хорошо известна предыдущим поколениям и совсем позабыта в наше время. Мы утратили понимание, зачем это нужно и для чего, а потому совсем перестали интересоваться своими корнями. А ведь от этого зависит наша жизнь! Не зря память рода заносят именно в родовое дерево. Ствол дерева символизирует нас самих, листья – это наши дети, а корни – предки.

А теперь представьте, что вы вырастили большое и здоровое потомство и ваше дерево выглядит сильным и могучим. Но о предках вы почти ничего не знаете и никогда не интересовались. Какие корни будут у такого дерева? Слабые, маленькие, безжизненные. В случае налетевшего урагана они не смогут удержать дерево в земле, защитить его от непогоды. Точно так происходит и в жизни. Если человек не интересуется прошлым и даже не понимает, зачем ему нужно знать своих предков, то он лишается помощи и поддержки рода, силы, которая порой спасает целые жизни! Но просто знать — этого мало. Если у человека в жизни сложились плохие отношения с родителями, бабушками и дедушками, именно на этом месте блокируется поступление родовой энергии.

Обиды, злость, ненависть не только препятствуют подпитке силы рода, но и трансформирует эту силу в негативную и разрушающую. Наверняка вы слышали о родовых проклятиях? Поэтому так важно наладить отношения с родными людьми, если они еще живы или простить их, если они умерли. Но это не единственная причина, почему нужно знать своих предков и поддерживать с ними хорошие отношения (даже если они умерли, думая о них хорошо, мы налаживаем родовой канал, по которому они подпитывают нас энергией). Семь поколений человека символизируют его семь энергетических центров – чакр. Каждое поколение формирует в нашей жизни определенные аспекты:

Первое поколение (Я).

Второе поколение (родители — 2 чел.) — формируют тело, здоровье, передают семейные сценарии.

Третье поколение (бабушки и дедушки — 4 чел.) — отвечают за интеллект, способности, таланты.

Четвертое поколение (прабабушки и прадедушки — 8 чел.) — хранители гармонии, радости в жизни и материального благополучия.

Пятое поколение (родители прадедов — 16 чел.) — отвечают за безопасность в жизни.

Шестое поколение (деды прадедов — 32 чел.) - обеспечивают связь с традициями. 32 человека шестого поколения символизируют 32 зуба, где каждый зуб связан с каждым предком. Если у вас есть проблемные зубы, стоит наладить отношения с предками, отмолить их.

Седьмое поколение (прадеды прадедов — 64 чел.) — отвечают за страну, город, дом, в котором мы живем.

Если 64 человека разобрать по цифрам, то вот что получается: 6+4 = 10 —˃ 1+0 = 1 — Снова первое поколение. Таким образом, замыкается круг рода семи поколений.

Для того, чтобы наладить отношения со своим родом, прежде всего, нужно узнать имя каждого человека, его жизнь и судьбу. А затем нужно прочитать молитвы за каждого предка, отмолить его перед высшими силами. В наших руках получить поддержку своего рода, благословение на исполнение самых заветных желаний.

Наповнюємося гормонами радості і щастя разом з «Атлантою»

Радість буває різною. Є радість спокійна і світла, що дарує нам прозоре щастя, а є радість буйна, нестримна, переповнена задоволеннями і ейфорією. Так ось, за ці дві різні радості відповідають два різних гормони. Нестримна радість і ейфорія — це гормон дофамін. Радість світла і спокійна — це гормон серотонін.

Точніше, серотонін — це не гормон, а нейромедіатор головного мозку, тобто речовина, яка передає імпульси мозку між нервовими клітинами. У гормон ж він перетворюється, тільки коли потрапляє в кров.

Де міститься серотонін?

Серотонін присутній у багатьох внутрішніх органах (кишечнику, м’язах, серцево-судинній системі і т.д.), але величезна його частина міститься саме в мозку, звідки він впливає на роботу клітин і передає інформацію з однієї частини мозку в іншу. Серотонін регулює роботу клітин, які відповідають за настрій людини, пам’ять, соціальну поведінку, інтимне бажання, працездатність, концентрацію уваги і т.д.

Якщо в мозку нестача серотоніну, симптоми цього — поганий настрій, підвищена тривожність, занепад сил, неуважність, відсутність інтересу до протилежної статі, депресія, в тому числі в самих серйозних формах. Нестача серотоніна відчутна і в тих випадках, коли ми не можемо викинути предмет обожнювання зі своєї голови, або, як варіант, не можемо позбутися нав’язливих або лякають думок.

Психологам дуже корисно знати, що не всі психологічні проблеми вирішуються розмовами, іноді потрібно клієнтові поправити його внутрішню хімію …

Дійсно, якщо людині підвищити рівень серотоніну, то у нього зникає депресія, вона перестає зациклюватися на неприємних переживаннях, і на місце проблем швидко приходять гарний настрій, радість життя, прилив сил і бадьорості, активність, потяг до протилежної статі. Таким чином, можна сказати, що серотонін — антидепресант, що проганяє депресію і робить життя людини радісним і щасливим.

Як підвищити у себе рівень серотоніну?

Найпростіше і доступне — бути частіше на світлі, під яскравими променями сонця, або хоча б вдома влаштувати краще освітлення. Якщо декілька додаткових яскравих ліхтарів приберуть від вас депресивні думки — напевно, вони того варті.

Другий, більш дешевий засіб — це почати стежити за своєю поставою. Зігнута спина і сутулість викликають зниження рівня серотоніну і практично автоматично призводять до появи у когось почуття сорому, у когось — почуття провини. А ось пряма постава викликає підвищення рівня серотоніну, підвищує самооцінку і настрій.

Третій засіб для підвищення рівня серотоніну — це ті продукти, які будуть виробляти вам серотонін. Цікаво та факт, що серотонін в продуктах відсутній. У продуктах міститься амінокислота триптофан, з якої в організмі виробляється серотонін.

Рекордсменом за змістом триптофану є твердий сир. Трохи менше триптофану міститься в плавленому сирі. Далі йдуть — нежирне м’ясо, курячі яйця, сочевиця. Також велика кількість триптофану міститься в грибах гливи (вішенках), квасолі, сирі, пшоні і гречці.

Також, якщо в організмі низький рівень серотоніну, необхідні вітаміни групи В. Вони містяться в печінці, гречці, вівсянці, салатних листках і квасолі.

Також потрібні продукти, що містять магній (він теж сприяє виробленню серотоніну). Це рис, чорнослив, курага, висівки, морська капуста.

Щоб підняти рівень серотоніну, треба їсти банани, диню, фініки, гарбуз, апельсини.

Крім правильного харчування, існують і інші джерела серотоніну. Підвищити серотонін допомагає фізична активність. Приділяйте хоча б 20 хвилин в день для вправ або занять будь-яким видом спорту (біг, плавання, танці і т.д.), і незабаром ви піднімете собі настрій і відчуєте себе набагато краще. Якщо не можете займатися спортом — хоча б ходіть пішки.

Фізичну активність доповнюйте хорошим сном: для вироблення серотоніну необхідно висипатися. Свіже повітря і сонце так само допоможуть підвищити рівень серотоніну.

Більше спілкуйтеся з друзями та приємними вам людьми, займайтеся улюбленою справою або хобі, слухайте улюблену музику, доставляйте собі більше приємних хвилин — це безперечно допоможе.

Важливо!

Причинно-наслідковий зв’язок між кількістю серотоніну в організмі і настроєм «двосторонній»: якщо зростає рівень цієї речовини, створюється гарний настрій, якщо з’являється гарний настрій — починає вироблятися серотонін.

Взаємозв’язок зубів і внутрішніх органів вивчаємо разом з «Атлантою»

Між нашими зубами і різними органами існує взаємозв’язок. І часто хвороби зубів і їх органів — «побратимів» теж взаємопов’язані. Більш того, часто зубний біль стає передвісником серйозних захворювань пов’язаного з ним органу. Тим часом, з будь-якого, навіть самого незначного, руйнування зуба можна визначити, який орган не в порядку.

За верхнім і нижнім різцями, наприклад, судять про стан нирок, сечового міхура і, як не дивно, вух. Ікла «відповідають» за печінку і жовчний міхур, кутні зуби — за шлунок, селезінку, легені, а так звані зуби мудрості можуть розповісти про стан серця і тонкого кишечника.

За характером пошкодження зуба можна визначити, який орган хворий і чим саме. Візьмемо, наприклад, пульпіт. Це найнеприємніша зубна хвороба, вона викликає у людей бажання «лізти на стінку» — настільки цей біль нестерпний. Пульпіт — це запалення зубного нерва. Якщо подивитися, який саме зуб захворів пульпітом, а потім по схемі визначити відповідний орган, то можна ставити попередній діагноз — гастрит, коліт, холецистит.

На жаль, дуже «популярною» хворобою останнім часом став карієс. Якщо ви виявили у себе це захворювання, то можете легко дізнатися і який орган потребує лікування: якщо схема вказує на печінку — у вас, по всій видимості, гепатит, на шлунок — гастрит або виразка, а якщо зуб, що розболівся, співвідноситься з вухами, то, швидше за все, там іде запальний процес. Взагалі, зубний біль — це своєрідна сигналізація про нездоровий стан людського організму, адже в організмі все взаємопов’язано. Відомо, наприклад, що переохолодження ніг часто закінчується зубним болем.

Існує і зворотна залежність, коли поразка зуба тягне за собою якусь внутрішню хворобу. Кожен зуб має нервову і судинну систему, по якій хвороба передається. В результаті, через запалення зубів, ми можемо мати гайморит, менінгіт, порушення пам’яті. Погані зуби можуть стати причиною головних болів. Запалення іклів і різців верхньої щелепи супроводжуються болем в скронях, а при руйнуванні корінних зубів мучить біль в потилиці.

Більш того, науково доведено взаємозв’язок хвороб пародонта з розвитком серцево-судинних захворювань, хоча причини цього взаємозв’язку до кінця не вивчені.

Колір зубів може підказати про наявність захворювання.

Стоматологам відомо, що красива посмішка — це поєднання правильного здорового зубного ряду, здоровий колір слизової рота і тканин губ. Судити про наявність тих чи інших захворювань можна не тільки за станом, а й по фарбуванню зубів.

Жовтий колір іноді свідчить про розлад функції жовчного міхура, про зловживання курінням.

Коричневий — про сильне ослаблення імунної системи.

Перламутровий говорить про анемію.

Молочно-білий колір зубів спостерігається при підвищеній активності щитовидної залози і може бути ознакою поганої мінералізації тканин.

Темно-жовтий з червоним відтінком на жувальній поверхні шостого і сьомого корінних зубів свідчить про гіперфункції надниркових залоз.

За жовтими смужках на зубах (слідам порушення мінерального обміну при їх формуванні) можна дізнатися, в якому періоді дитинства ви приймали антибіотики, і навіть назвати конкретного «автора», який змінив забарвлення емалі. Особливо шкідливий тетрациклін, що змушує зуби жовтіти і темніти. Вони покриваються симетричними сіро-жовто-бурими плямами. Формується цей стійкий дисколорит внутрішньоутробно або на першому році життя, якщо мати під час вагітності приймала або давала дитині до року антибіотики тетрациклінового ряду.

На схемі нижче показано, за які органи «відповідає» той чи інший зуб. Зрозуміло, якщо він у вас захворів, то в першу чергу потрібно поспішити до стоматолога, а не до окуліста або пульмонолога, але при цьому і забувати про вищезгаданий взаємозв’язок не варто.

Особливо має сенс задуматися, якщо у вас болить здоровий зуб.

Імовірність розвитку тих чи інших недуг в майбутньому можна визначити по молочних зубах. Адже їх мінеральний склад визначається кількістю мікроелементів, що надходять в організм плоду під час внутрішньоутробного розвитку.

Зараз британські вчені досліджують величезну колекцію втрачених дитячих зубів, сподіваючись відкрити з їх допомогою таємницю бронхіальної астми. Вони перевіряють теорію, що на ризик її виникнення впливає недолік заліза і селену в раціоні вагітної жінки.

Зуби — не тільки показник стану внутрішніх органів. Існує думка, що завдяки їм можна скласти психологічний портрет людини. Фізіогномісти стверджують що:

Дрібні, гострі і рідкі зуби говорять про єхидство і хитрість людини.

Великі відстані між зубами — про недоумство і безвольність.

Довгі зуби — про жадібність і злість.

Гоструваті і ті, що випинаються — про скупість.

Рівні зуби — ознака сердитості і красномовності.

Глибокодумні люди найчастіше мають зуби різної висоти.

Вчені, звичайно, не наполягають на повному збігу — все це тільки загальні тенденції. З упевненістю можна сказати лише одне: великі і міцні зуби — безумовне свідчення довгого і здорового життя.

Кунжутне молоко — найбагатше джерело кальцію! Про користь напою мовить «Атланта»

Марафон обжерливості розбестив нас, нам весь час хочеться всього самого смачного, особливо десертів… При чому тут солодке? — запитаєте ви. Справа в тому, що організм просить солодощів, коли йому не вистачає кальцію! У природі кальцій за смаком солодкий (якщо посадити полуницю в грунт, багатий кальцієм, вона буде дуже солоденька …)

Впоратися з цією згубною тягою, виявляється, допоможе корисний кунжут! Насіння його містить кальцій у великій кількості, і він легко засвоюється організмом.

Кунжут або сезам — це однорічна рослина, в насінні якого міститься безліч мікроелементів і вітамінів. З арамейської мови сезам перекладається, як «масляниста рослина». Про користь насіння кунжуту вперше дізналися жителі Африки, де рослина головним чином і поширена.

Спочатку його використовували в якості присипки для виготовлення козинаків, хлібобулочних виробів і деяких гарячих страв. У східній кухні дрібне насіння до цього часу використовують, як ароматну і смачну приправу для перших і других страв.

У чому ж користь молока, приготованого з сезаму?

Якщо про сезам, як приправу, знають багато, то про його «похідні», у вигляді молока або масла, відомо не всім. Молочний напій відрізняється високим вмістом кальцію. Всього в 100 г продукту міститься до 800-900 мг кальцію. По суті, молоко з сезаму можна вважати «натуральною таблеткою», яка допомагає позбутися деяких недуг.

Калорійність продукту визначається рецептом приготування. Якщо насіння саме по собі досить калорійне: в 100 г міститься 550 ккал, то з молоком справа інша. У класичний рецепт приготування напою входить всього декілька ложок насіння, тому в 100 мл молока налічується від 100 до 150 ккал.

Кунжутне молоко є незамінним засобом для тих, хто хоче позбутися зайвих кілограмів без шкоди для свого організму. Проте, цей напій дуже корисний, адже кунжут — чемпіон за змістом корисних мікроелементів і головним чином кальцію. З’їдаючи 100 г кунжута в день, можна отримати добову норму кальцію. Крім кальцію в напої міститься близько 80% добової норми заліза і магнію, 60% фосфору, натрій, калій, цинк, мідь, марганець, вітаміни В1, В2, В3, В6 і В9.

У кунжутному насінні міститься 25% білка, 65% ефірного масла. У його склад входять гліцериди олеїнової, лінолевої, пальмітинової та інших кислот. У насінні також містяться амінокислоти гістидин і триптофан, вітаміни груп: А, С, Е, РР, пектинові і смолисті речовини, органічні кислоти, слиз, фітостерини, протеїни і розчинні вуглеводи.

Завдяки такому багатому складу, кунжутне молоко корисно наступним:

Відмінно зміцнює кісткову масу, полегшує симптоми остеопорозу.

Крім того, слід зазначити, що корисною властивістю кунжуту є і його здатність виводити з організму шкідливі продукти метаболізму.

Кунжут — сильний антиоксидантний засіб, чим і обумовлені цілющі властивості продукту.

Також він сприятливо впливає на склад крові, контролює її кислотність, збільшує число тромбоцитів, покращує згортання, істотно знижує рівень холестерину, використовується при недокрів’ї і внутрішніх кровотечах.

При ожирінні кунжут покращує обмін речовин і допомагає позбутися кількох кілограмів, в цілому зміцнюючи тіло.

Придатний для лікування шкірних хвороб.

Попереджає розвиток ракових клітин.

Корисний при простудних захворюваннях, зміцнює імунну систему.

Має омолоджуючу дію.

Як і будь-яке насіння, кунжут є відмінним джерелом енергії і корисних речовин.

Заповнює запаси кальцію і запобігає розвитку захворювань нервової системи,

Приготувати цей корисний напій в домашніх умовах дуже легко.

Винятковий рецепт кунжутного молока.

Для приготування напою потрібно залити стакан насіння кунжуту холодною водою на 7-8 годин. У деяких рецептах допускається замочування і на 1-2 години, але молоко вийде набагато смачнішим, якщо кунжут побуде у воді довше.

Після цього злити рідину, трохи промити зернятка. Після промивання кунжуту додати 800-1000 г води і 2-3 столові ложки меду. Отриману масу змішувати в блендері до тих пір, поки вона не стане білого кольору і однорідної консистенції.

Процідити масу через ситечко або марлю від макухи.

Молоко виходить з легким горіховим присмаком, ніжне, солодкувате. Таке молоко можна використовувати для приготування какао, додавати його до кави замість звичайного молока, варити на ньому кашу.

Все це дуже корисно!

Мед, до речі, абсолютно не обов’язковий інгредієнт: його можуть замінити декілька фініків, а можна готувати молоко і зовсім без підсолоджувача. У напій крім фініків можна додавати насіння або горіхи. Відмінна ідея — додати в молоко дрібку ваніліну! Оскільки кунжут сам по собі гіркуватий на смак, для тих, хто любить солодке молоко, в нього можна додавати кокосовий цукор або стевію.

Насправді, рецепт можна вдосконалити на власний розсуд, головне, щоб у нього були включені головні інгредієнти — вода і насіння кунжуту, а в якості наповнювачів можна використовувати і різні сухофрукти, ягоди, горіхи і навіть лікери.

Зберігати приготовлений напій бажано не більше двох днів в холодильнику.

Схема прийому кунжутного молока, для того щоб перемогти тягу до солодкого, заповнити дефіцит основних вітамінів і мікроелементів, а також придбати струнку фігуру, проста: 1 стакан натщесерце вранці, кожен день!

Вже через тиждень будуть помітні неймовірні позитивні зміни!

Макуху викидати не потрібно: її додають у випічку, готують вівсяне печиво з кунжутом. Можна зробити з макухи кунжутну халву: всього-на-всього розмішати кунжутне пюре з медом. Виходить дуже смачно!

Отже, ми з’ясували, що включивши в свій тижневий раціон всього кілька грамів продукту, можна не тільки попередити розвиток недуг і насолодитися приємним смаком напою, але і омолодити свій організм!

100 г кунжуту заповнить добову потребу організму в кальції! І кальцій цей дуже легко засвоюється. Рекомендується давати кунжутне молоко дітям: можна приготувати молочно-банановий коктейль. Їм це обов’язково сподобається! І це дійсно корисно для організму, що росте, кістки якого вимагають постійного зміцнення.

Один стакан такого напою в день зміцнить кістки, оздоровить весь організм, допоможе впоратися з переїданням і шаленою тягою до десертиків!

«Атланта» о ЗДОРОВЬЕ — в стихах

ЧИТАЕМ!

ПЕРЕЧИТЫВАЕМ!

ВДУМЫВАЕМСЯ!

ЗАПОМИНАЕМ!

ПРИМЕНЯЕМ

Воду пей перед едой — будешь долго молодой.

Коже рук вернёт былое сок чесночный и алоэ.

Гепатиту гибель дарят корни ревеня в отваре.

Чем старее мужичок, тем важней ему лучок!

Вену видно изнутри — уксус яблочный вотри.

Натощак зуб чеснока — сутки вирус в дураках.

Мёд, лимоны и чеснок одышку пустят наутек.

Съешь лимон и мед, и кашель отойдет.

Мёд с морковью, облепихой язву ног осадят лихо.

Ревматизм, натри и грей соком редьки почерней.

Болят суставы и спина — вотри репейник — семена.

Артрит, подагру и склероз питай арбузами до слёз.

Если есть грибок в ногах — по траве носись в лугах.

При чесотке немореной кожу парь в воде соленой.

Настой из семечек укропа при энурезе чаще лопай.

Лист осиновый приложь — геморрой не будет гож!

В стопы ног лимон вотри — боль не явится внутри.

Нужный в яблоках пектин гонит прочь холестерин.

Фарингит гнетут лимон плюс шиповник, мед и сон.

Огурец, морковь и свёкла гонят камни смесью сока.

Приложи к радикулиту лист от хрена свежий, битый.

Отвар сухих корней арбуза смоет твой колит из пуза.

Малярии нет в помине, коль спишь в ворохе полыни.

Коль желудок портит стул — подорожник ешь, как мул.

Скрой живицей недуг ног, чтоб без боли шастать мог.

Коль заел фурункулез — каждый день ешь лук до слёз.

Сок свекольный чаще пей, чтоб не знал живот камней.

Хочешь быть всегда здоров — пчёл паси, не докторов!

Прячь ожог, где будет пир, под картофельный мундир.

Насморк, кашель, голова — лук с медком прими сперва

Чтоб срастались переломы, ешь скорлупки до истомы.

Три петрушкой с чесноком дерматит, коль есть на ком!

Можжевельник — масло с ягод лечит раны так, как надо.

В глухоту гож клевер красный — пей отварчик ежечасно.

Пей настой цветков от липы и мать-мачехи при гриппе.

Огуречный сок с морковным не оставят лик бескровным.

Артроз и судороги ног боятся валеных сапог,

насыпь в те валенки гороху, ходи в них чаще и не охай!

Коль соли в пятке допекли, за можжевельником беги –

настой на водке из корней перед едой по ложке пей.

Плохо спишь, боль в голове — съешь капусты дольки две.

Нерв седалищный болит — грей кирпич, пусть с ним и спит.

Прополис в водочке с аиром зубную боль оставит с миром.

Геморрой пройдёт без крови — пей, как чай, ботву моркови.

Прополис в спирте вместе с мёдом ангину вылечит на годы.

Соки пей, меняй продукты — проживёшь здоровым фруктом.

Ожог закрой морковью с тёрки, чуть облепихи иль касторки.
Сгодиться может и медок, коль не слизнет его едок.

Боль в ногах — парь в чане смело вместе с травкой чистотела.

Кипяти овёс фуражный в родниковой воде, против астмы пей.
И даже… камни выйдут налегке.

Ваш мозок — «лінива сволота» або як запобігти застиганню і деградації розуму. Рекомендації від «Атланти»

Ви помітили, що чим дорослішими ви стаєте, тим з меншим бажанням беретеся за ту справу, яка для вас незвична або пов’язана з великою концентрацією уваги і освоєнням незнайомих навичок?

Відкрию вам невеличкий секрет. Читання улюблених газет (авторів), робота по добре знайомій спеціальності, використання рідної мови і спілкування з друзями, які вас добре розуміють, відвідування улюбленого ресторану, перегляд улюбленого серіалу … — все це, так всіма нами улюблене, призводить до деградації мозку.

Ваш мозок – «лінива сволота» (як і ви (тільки без образ!), і тому прагне знизити витрати енергії на ту чи іншу діяльність шляхом створення своєрідних «макросів» — програм, які ви виконуєте по шаблонах.

Біолог Річард Симон на початку позаминулого століття назвав ці програми «енграма» — фізичною звичкою або слідом пам’яті, залишеним повторним впливом подразника. Енграми можна представити у вигляді стежок, які нейрони «торують» у вашому мозку, виконуючи одну і ту ж дію. Чим довше ви виконуєте її, тим менше енергії витрачає на це ваш мозок.

Іноді ці стежки перетворюються в дороги, а потім і зовсім в автобани. З одного боку, це відмінна суперздатність — дійсно, навіщо витрачати зайву енергію для здійснення однотипних дій? Однак, зворотна сторона цієї здатності — зниження пластичності мозку. Справа в тому, що чим довше ви користуєтесь енграмами (генетичним слідом пам’яті), тим менше працюють базальні ганглії в вашому мозку.

Базальні ганглії або базальні ядра - комплекс підкіркових нейронних вузлів, розташованих в центральній білій речовині півкуль головного мозку. Вони входять до складу переднього мозку, розташованого на межі між лобовими долями і над стовбуром мозку. Базальні ганглії забезпечують регуляцію рухових і вегетативних фунцій, беруть участь в здійсненні інтеграційних процесів вищої нервової діяльності. Зокрема, у ссавців вони асоційовані із мисленням, емоціями та навчанням [вікіпедія].

Основна функція базальних ганглій — виробляти нейромедіатор ацетилхолін — молекулу здорового глузду, яка допомагає нейронам «прорубувати» нові стежки серед інформаційного шуму головного мозку (приблизно це у вас відбувається зараз, після прочитання даного речення).

Згадайте свою дорогу на роботу або в інститут. Якщо ви їздите по одному і тому ж маршруту більше ніж півроку, то ваші дії стають настільки автоматичними, що паралельно ви можете виконувати і інші дії — читати, слухати музику, відповідати на пошту. В улюбленому ресторані вам не доведеться вичавлювати з себе ацетилхолін (молекулу здорового глузду) і думати над тим, що взяти на обід, адже ви вже знаєте напам’ять все меню. За фальшивою посмішкою друга ви відразу ж відчуєте тривогу, і вам не потрібно буде напружуватися для того, щоб розшифрувати ці комунікативні сигнали.

Здавалося б, навіщо все це міняти? А тому, що життя — це безперервне джерело змін, які чинять спротив вашому контролю. До більшої частини з них вам доводиться пристосовуватися, і в цій «гонці хамелеонів» виживає той, хто швидше за інших змінить свій колір під колір навколишнього середовища і зможе ближче підкрастися до комахи (яких під час кризи все менше і менше).

Вас можуть скоротити на роботі; завдання вашого відділу можуть змінитися і вам потрібно буде опанувати нові навички (і якщо ви не впораєтесь, вас, знову ж таки, скоротять); ви закохаєтесь в китаянку і захочете вивчити китайську мову, якою розмовляє її рідня, і так далі. Тому пластичність мозку треба постійно підтримувати і тренувати. Уявіть, що ваш мозок — це бетон, який через якийсь час застигне.

Образ «затверділих» мізків вам стане зрозумілішим, якщо ви подивитесь на більшість 70-річних дідів, які не здатні освоїти таймер на мікрохвильовці, вони сприймають в штики все нове, виконують роками однотипні дії.(шаблонне мислення). Ці «стежки» в їх головах перетворилися в нори і тунелі в скельних породах, і «прорити» прохід в сусідню печеру практично неможливо.

Ваше завдання — постійно перемішувати цю «розумову суміш», не дати їй затвердіти. Як тільки ви розслабляєтесь і починаєте використовувати енграми, якась частина вашого мозку твердне, а ви навіть не помічаєте цього.

Що робити для того, щоб зупинити деградацію мозку?

Застосовуйте самі прості, але цілком ефективні, прийоми:

Слідкуйте за собою!.

Якщо ви раптом відчули дискомфорт від того, що щось не так (наприклад, ваш улюблений сайт змінив дизайн або в магазині зник улюблений йогурт) — вчепіться за хвіст цього почуття і почніть його «розкручувати». Чому б не перепробувати всі йогурти або взагалі не почати робити свій?

Не перечитуйте ви вже прочитані книги!

Не переглядаєте в інтернеті вже переглянуті фільми!

Так, це дуже приємне психологічне почуття — зануритися в той затишний світ, в життя вже знайомих персонажів, — ніяких сюрпризів, вже знаєш кінець і можеш насолоджуватися дрібницями, які в перший раз не помітив, проковтнувши книгу за годину (або переглянувши сезон за вихідні). Але в той же час ви забираєте у нових книг і фільмів шанс відкрити вам щось принципово нове, позбавляєте свій мозок від утворення альтернативних нейронних зв’язків.

Шукайте нові маршрути!

Намагайтесь шукати нові маршрути на роботу і додому, знайдіть альтернативні магазини, кінотеатри та інші інфраструктурні точки на карті вашого життя. Це може зайняти більше часк, але може принести і приємні бонуси — наприклад, більш низькі ціни в магазинах або менше людей в транспорті, в кінотеатрі…

Шукайте нову музику!

Якщо ви меломан і у вашому iPod десятки тисяч композицій, і вам здається, що ваш смак дуже багатий і різноманітний, то поспішаю вас розчарувати — найчастіше людина слухає 50-100 знайомих треків, приємних їй все з тих же причин — вона адаптувалася до них, і її мозку не потрібно витрачати додаткові ресурси для їх обробки і осмислення.

У світі кілька сот тисяч інтернет-радіостанцій, і навіть якщо кожен день перемикатися на нову, все одно всього життя не вистачить для того, щоб переслухати їх всі.

Шукайте нових друзів і знайомих!

Так, це, звичайно ж, чудово, коли є друзі, з якими приємно зустрічатися щоп’ятниці і обговорювати футбол або нову сукню. Психологічно комфортніше.

Але ж більшість із вас живуть в мегаполісах, то навіщо обмежувати своє коло спілкування 4-5 особами, причому найчастіше обраних не вами, а «нав’язаних» обставинами — школою, інститутом, роботою?

Соціальні інструменти, закладені в вас, дуже значно впливають на ваш спосіб мислення, і іноді буває так, що ви, під впливом тих чи інших друзів, змінюєте точку зору, набір інтересів, а іноді і зайняття.

Заведіть дітей!.

Діти є перманентним джерелом хаосу і невизначеності у вашому житті. Вони — живі «бетономішалки» у вашій голові, що руйнують усі шаблони і перекроюють ваші уставлені маршрути по-новому. Вони щодня вносять щось нове своїми питаннями, поведінкою, допитливістю розуму і безперервними експериментами з усім навколо. Ви самі не помітите, як ваше мислення розкріпачиться і ви почнете думати по-іншому.

Якщо з дітьми у вас поки що не виходить, то можна почати з собаки. Вона, по-перше, вимагає прогулянки (а свіже повітря корисне для мозку); по-друге, залучає вас в мимовільне спілкування з іншими собачниками. І по-третє, теж може стати джерелом хаосу (наприклад, коли бігає за мухами, не звертає особливої уваги на перешкоди, що виникають на її шляху).

Облиште критику!

«Який жахливий дизайн!», «Як огидно вони зробили розв’язку!», «Як незручно сидіти в цих нових кріслах!», — ці та мільйони інших повідомлень в Facebook, з вуст ваших колег і ваших власних є індикаторами опору змінам, які несподівано настали в житті. Змінам, які, найчастіше, ви не можете змінити. Або можете, лише приклавши багато зусиль, які того не варті. Погодьтеся, адже є більш цікаві заняття, ніж вимагати в ресторані книгу скарг і писати кляузу на хамського офіціанта?

Набагато корисніше для вашого власного розвитку буде прийняти ці зміни і мотивувати мозок продовжити жити в новій реальності.

Ваші діалоги повинні виглядати приблизно так:

«Нове меню? Чудово, бо старі страви вже приїлися!»;

« Новий ремонт дороги, потрібно шукати об’їзд? Дуже добре, значить через місяць тут не буде таких вибоїн, а поки йде ремонт, я дізнаюся про цей район щось нове!»;

« Нова операційна система? Супер! У мене тепер з’явився новий цікавий квест — знайди панель управління!»

Припиніть навішувати на людей «ярлики»!

Це дуже зручно — замість того, щоб зрозуміти людину, міркувати про те, чому вона так вчинила — піддатися слабкості і просто «затаврувати» її, приєднавши до того чи іншого психотипу.

Зрадила чоловіку? Повія!

Випиває з друзями? Алкоголік!

Кожен із вас знаходиться під дією, можливо, ще більшого тиску життєвих обставин, ніж той же Родіон Раскольников, проте багато хто знаходить його роздуми, описані Достоєвським, цікавими, а розлучена сусідка з двома дітьми — чимось вульгарним і не заслуговуючим на увагу.

Експериментуйте з ароматами!

Незважаючи на те, що еволюція витіснила на другий план рецептори нюху у людини, запахи все ще мають на неї величезний вплив. І якщо у вас є улюблена туалетна вода, яку ви не змінювали роками, то саме час це зробити. І робіть це з певною періодичністю.

Вивчайте іноземні мови!

І для цього не обов’язково закохуватися в китаянку, можна знайти іншу мотивацію, пов’язану, наприклад, з професійними інтересами, або з хоббі. Іноземні слова та пов’язані з ними семантичні поля (об’єднання слів різних частин мови, значення яких мають одну загальну семантичну ознаку. Наприклад: СП «світло» — світло, спалах, блискавка, сяяти, виблискувати, світлий, яскраво та ін ) часто відрізняються від вашої рідної мови, і їх вивчення є, мабуть, найефективнішим інструментом для тренування пластичності мозку (особливо, якщо відходити далі від туристичного лексикону і заглиблюватися в культурні особливості).

Не слід також забувати, що мозок влаштований набагато складніше, ніж багатьом здається. Енграми (фізичні звички або сліди памяті), пов’язані з прослуховуванням однієї і тієї ж музики, впливають на те, як ви спілкуєтесь з друзями. Несподівані відчуття від запаху страв у новому ресторані можуть розбудити у вас бажання переоцінити слова і вчинки коханої людини (зрозуміти і пробачити). А прогулянка після роботи по незнайомій вулиці наштовхнути на думку про те, як знайти відповідне рішення задачі, поставленої на роботі.

І може бути, в один прекрасний день, років так через 30, коли ваш онук принесе вам свій новий гаджет, який представляє з себе хмару нано-роботів, ви не скажете «О боже, приберіть від мене цю хрень, що дзижчить!», а поринете в нього зі словами «Вау!» і відразу ж запитаєте: «А як воно працює і де таке можна придбати?».

«Вертеба» — «Подільська Помпея» — єдина в світі печера — музей Трипільської культури. Подорожуємо разом з «Атлантою»

Тернопільська область - рай для мандрівників. І для тих, хто захоплюється старовинною архітектурою, і для тих хто віддає перевагу природним дивам. Серед природних див Тернопілля чільне місце посідають печери. Зокрема, печера «Вертеба», що знаходиться на півдні області, поблизу села Більче-Золоте Борщівського району. Вона унікальна тим, що тут діє єдиний в Україні підземний музей.

То ж і ми вирушили до Подільської підземної скарбниці і єдиної у світі печери-музею Трипільської культури, яку майже два століття тому було відкрито світові і названо «Подільською Помпеєю».

Унікальна в своєму роді «Вертеба» є не тільки берегинею безцінних артефактів, вік яких перевищує тисячі років, але і вважається однією з найбільших печер Європи. Печеру ще називають «Наддністрянською Помпеєю» за те, що в ній знайдено найбільше предметів матеріальної культури різних епох. «Вертеба» не має рівних серед інших печер світу.

Назва печери походить від старослов’янського слова «вертеб» — яруга, яма. Так у давнину називали не тільки печери, а й низьку місцевість, провалля. Два століття тому, під час проведення досліджень, печеру так і назвали. Її загальна протяжність більше 8 км, температура повітря – 10-11 градусів, вологість — 98%. Утворена вона, як і інші печери Поділля, в гіпсах.

Музей-печера присвячений Трипільській культурі, і не дарма, адже тут знайдені сліди перебування представників культури, що існувала на наших землях понад п’ять тисяч років тому.

Печера утворилася природним шляхом близько 20 мільйонів років тому. На поверхні було тепле Сарматське море, у якому жили водорості, і, відмираючи, падали на дно, внаслідок чого й сформувались потужні товщі гіпсів.

Печеру віднайшов власник місцевих земель Ян Малевський ще у 1823 році під час полювання. Відразу при вході він знайшов значну кількість керамічних виробів, походження яких, на його думку, належало до античної доби. Насправді це було відкриття ще не відомої в той час Трипільської культури, яке майже на 30 років випередило її офіційне відкриття у селі Трипілля під Києвом (1850 р.).

Серед пам’яток Трипільської культури печері «Вертеба» належить унікальне місце, з якого походить одна з найбільших археологічних колекцій, відомих сьогодні науці.

Про те, що в печері тривалий час перебували люди, немає жодних сумнівів: чорні обвуглені стіни — сліди розведення багать для обігріву та освітлення, розсипи роздробленої кераміки, що слугували лежаками, багато глиняних зернотерок і глеків для зберігання зерна. За свідченнями дослідників, люди жили тут впродовж 300 років. Невідомою залишається лише причина їх перебування під землею.

Швидше за все, у печері люди ховалися від небезпеки, від ворогів. Вони могли тут перебували тижнями, а може, й місяцями. Вони розкладали багато вогнищ, але завдяки тому, що печера була добре вентильована, у ній не утворювався смог.

Підтвердженням тому, що тут можна вижити, є наступний факт. Під час Другої Світової війни євреї переховувалися тут від німців тривалий час. Пізніше люди, що пережили страшні події, приїжджали сюди, показували, як все було. Про це зняли фільм «Немає місця на Землі».

Існують також відомості, що в печері переховувалися і бійці УПА. В одному із залів повстанці вчилися стріляти. Білі цяточки на одній зі стін — сліди куль.

Згадки про печеру знайдено і у хроніці Василіанського монастиря, що у Монастирку. Вони датовані 18 століттям. А у 1822 році про неї написали статтю у польській пресі. Наприкінці 19 століття тодішній власник цих земель Леон Сапіга ініціював дослідження печери археологами. Знахідки із печери, а це залишки знарядь праці, посуду, зберігалися у маєтку Сапіги у Більче-Золотому. Потім він передав їх до Краківського музею, де їх можна побачити і зараз.

Гордістю печерної експозиції є діорама. На ній відтворена мить життя трипільців. Білі скульптури, зроблені з гіпсу, контрастно виділяються на тлі темряви. На думку науковців, давні трипільці були високими на зріст та фізично витривалими. Однак пропорцій посуду не дотримано. Посуд — це копії зразків, які зараз зберігаються у Краківському музеї археології.

Відмінною особливістю печери є незвичайне розташування залів. Ходи в ній, як правило, короткі, а самі «кімнати» просторі і великі. Саме завдяки цим якостям підземні зали були так популярні серед жителів стародавніх поселень.

Унікальність цієї печери ще й у тому, що знахідки збереглися дуже добре, оскільки тут стабільний мікроклімат, вологість і температура повітря.

У цій печері елементарно можна заблукати. У глухому підземеллі — одноманітні ходи, їх — сотні, вузьких і широких. Можна блукати підземеллям і знову вийти на те ж саме місце, так і не діставшись виходу.

У печері і досі проводяться археологічні дослідження. Нещодавно знайшли першу велику антропоморфну фігурку чоловіка, що досить дивно, адже трипільці більше уваги приділяли жіночим постатям.

На відміну від давніх часів, сучасні мешканці печери Вертеба не люди, а кажани. Вони прилітають сюди великими колоніями на зимівлю. За 15 років, поки печера під охороною і сюди немає вільного доступу, колонія кажанів значно розрослася.

Чарівні Українські Карпати. Подорожуємо разом з «Атлантою»

Українські Карпати … Вже сама назва викликає приємні відчуття, нагадує чарівну співанку-коломийку про цей унікальний куточок, який асоціюється з давньою казкою, і тоді виринає в серці колись почута гуцульська мелодія про високі гори та широкі полонини, а голос трембіти кличе відвідати цю благодатну, чарівну землю.

Українці часто шукають вражень в зарубіжжі, не віддаючи собі звіт, що в Україні є воістину неповторні за своєю красою і унікальністю місця. Одне з них, поза сумнівом, — Карпати.

Карпати — щедрий подарунок, який природа зробила людям — наділила чистим і прозорим повітрям, гірськими річками, водоспадами, лісами. Гарний, багатий, щедрий край. Гарний своєю природою, багатий річками, сонцем, горами, лісами, історією, людьми.

Карпати — велика і своєрідна за своїми природними особливостями гірська країна, Природа Карпат різноманітна і мальовнича. Гори надають їй особливий колорит. Карпати — край «зеленого золота», розкішних високостовбурних лісів, садів і виноградників. Величезна різноманітність лісових ягід і грибів, диких тварин робить ліс по суті унікальним.

Коли б ви не приїхали в Карпати, на вас завжди чекає неповторний відпочинок! Неймовірно велика кількість рослинного і тваринного світу, гірські річки та чистих повітря, завжди будуть притягувати до себе. Варто лише один раз побувати тут і ви уже ніколи не відмовитеся від поїздки в Карпати. Влітку в Карпатах завжди є чим зайнятися. Наприклад, здійснити сходження або просто погуляти лісом.

Щорічно тисячі туристів, приїжджаючи до Карпат, намагаються підкорити безліч вершин, і, звичайно ж, найвищу вершину країни — Говерлу (висотою 2061 м)., яка знаходиться у найвищій частині Українських Карпат – Чорногорі, що розкинулася поміж Чорною та Білою Тисою, верхів’ям Прута і Чорним Черемошем

Верхня частина Чорногірського масиву представляє собою велике плоскогір’я полонин, над якими підносяться конусоподібні вершини: Петроса (2022 м) та Ребри (2001 м).

Петрос іноді називають грозовою вершиною і вважають найнебезпечнішою горою Чорногірського хребта в негоду. Пік розташувався одразу ж за Говерлою. Гори розділені глибокою сідловиною, яка візуально відрізає Петрос від усього масиву. Ця особливість призводить до того, що гора буває закутана в хмари і її часто вражають блискавки.

Незабутніми для вас стануть походи з пікніками на природі, купання в гірській річці, рибалка. До речі, в гірських річках карпатських гір, водиться благородна риба, сімейства лососеих — форель.

Як же добре просто відпочити біля багаття, дегустуючи карпатські вина із ожини та чорниці, смакуючи гуцульську кухню в якій обов’язково присутні білі карпатські гриби в сметані…

 А прогулянки на високогірні полонини   та смакування там вурди і бринзи – це надзвичайна пригода.

У горах живуть різні етнічні групи — верховинці і гуцули, які зберегли в своїй культурі своєрідні риси в мові, обрядах, одязі, архітектурі будівель тощо.

Здається, що в горах майже кожна людина — співак, художник, яскрава творча особистість. І саме руками таких людей були споруджені красиві дерев’яні храми, які будувалися без єдиного цвяха … Головною прикрасою цих храмів були неповторні ікони, написані на склі.

Сьогодні, як і багато сотень років тому, населення Карпат прикрашає свій одяг яскравими вишивками. Буковинська, покутська, закарпатська… Будь-яка з них – неповторна, і всі вони схожі на яскравий квітник. Цвіте він красивими візерунками на подушках, рушниках, сорочках.

З роду в рід передають в Карпатах і стародавнє мистецтво писанкарства (ритуальне писанкарство). У Карпатах знають, що писанки допомагають в різних життєвих ситуаціях: їх знаки-символи несуть людям добробут, здоров’я і любов, а землі карпатській — родючість.

Карпати — справжня перлина в скарбниці природи. Незабутня краса долин і гірських вершин полонить і заворожує туристів.

Чарівні Карпати запрошують до захоплюючої подорожі цими чарівними куточками в центрі Європи, дають можливість глибше пізнати карпатські заповідні місця, торкнутися серцем краси високих гір, зелених полонин, дзвінких потоків, побувати серед працьовитих, старанних, талановитих людей, які тут живуть і бережуть неповторну природу і самобутню культуру рідної землі.

Завітайте в цей чудовий край і ви відчуєте, як із настояним на смереках повітрям вдихаються безтурботні думки і вас п’янить неповторне відчуття щастя!

«Атланта» вшановує працівників природно-заповідної справи України

7 липня в Україні відзначають День працівника природно-заповідної справи України, вшановуючи тих, хто стоїть на сторожі національних природних ресурсів.

Цікаво, що дата обрана не випадково. Адже 7 липня українці також святкують День Івана Купала, присвячений розквіту природи.

Професійне свято було встановлено указом президента України в серпні 2009 року. Тим самим глава держави підтримав ініціативу Міністерства охорони навколишнього природного середовища заснувати такий день, який дасть змогу відзначити внесок працівників природно-заповідної справи в заощадження і відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.

Мета природоохоронної діяльності полягає в досягненні оптимального балансу між шкідливими для навколишнього середовища наслідками, які супроводжують розвиток суспільства, і потенційними можливостями природних ресурсів до самовідтворення. В основу формування державної екологічної політики покладено принцип, згідно з яким екологічна безпека стає важливим елементом і складовою національної безпеки держави.

Завдяки працівникам природно-заповідної справи українські ліси, заказники та парки, а також природні пам’ятки залишаються в цілості, що дозволяє нам дихати чистим і свіжим повітрям і не менш важливе – отримувати естетичну насолоду від споглядання та милування всією цією красою.

Зусиллями цих людей проводиться контроль над відновленням ландшафтного та біологічного різноманіття. Тобто саме вони відповідальні за зелені багатства країни.

Працівники заповідників — справжні ентузіасти і небайдужі люди. Завдяки їх зусиллям вдається не тільки зберегти в первозданному вигляді унікальні ландшафти та різноманіття тваринного і рослинного світу на території України, а також збільшувати і розвивати ці надбання країни,

До слова, в День працівника природно-заповідної справи України, і не тільки в цей день, було б дуже добре, якби кожен з нас посадити деревце, кущик або квітку.

Что скрывает кожа? «Атланта» поможет вам лучше понять вашу кожу, а следовательно и самих себя

Человеческая кожа – удивительный орган, самый крупный из всех, что у нас есть. Ее площадь почти два квадратных метра! Кожа – это наша антенна! Она может передавать и принимать сигналы и дает пищу нашим чувствам. Это объект чувственных желаний, пленительный сосуд, в который заключена наша жизнь, и в то же время – гигантская среда обитания бактерий, грибков, вирусов и паразитов.

Не многие знают, что же такое кожа на самом деле, как она функционирует и как много берет на себя жизненно важных для нас задач.

Человеческая кожа – это удивительный орган, самый крупный из всех, что есть у человека. Давайте лучше познаем нашу кожу, а следовательно и самих себя.

Прежде всего, кожа защищает нас от опасных возбудителей болезней, токсинов и аллергенов, она как кирпичная стена с кислотным покрытием. В то же время она, будто своего рода естественный климат-контроль, предохраняет нас от перегрева, переохлаждения, от избыточного испарения влаги и таким образом от обезвоживания.

Чтобы защищать нас от всех этих опасностей, кожа находится в постоянном контакте с нашим внешним миром: она измеряет температуру, выводит наружу (из организма) всевозможные жидкости и продукты секреции, вбирает в себя свет и обращает его в тепло. Помимо этого с помощью чувствительных клеток, волосков и рецепторов (а их на кончиках наших пальцев около 25000 на квадратный сантиметр) она исследует для нас внешнюю среду и предметы: ветрено ли на улице, холодно или сухо, или каков предмет на ощупь: гладкий или шершавый, мягкий или твердый, острый или тупой.

Но это еще далеко не все. Посредством кожи мы вступаем в контакт не только с окружающей средой, но и с другими людьми. Известно ли вам, что послания, поступающие нам от кожи, играют решающую роль при выборе партнера? У всех людей кожа на вкус разная, а именно нюансы запаха привлекают подходящего нам человека. Ведь природа стремится к тому, чтобы наши наследственные гены скрещивались наилучшим образом, чтобы мы производили на свет здоровое и выносливое потомство. Ведь когда встречаются два различных типа кожи, то в случае произведения потомства это обещает благоприятное скрещивание генов. Кожа не знает расизма, она ищет генетически разнообразные генетические данные. Без кожи нет влечения. Не бывает телесных прикосновений без контакта кожи.

Ученые сделали вывод, что запах играет одну из ведущих ролей при выборе полового партнера. Это связано с состоянием вегетативной нервной системы, которая регулирует потоотделение и вид микрофлоры кожи.

Кожа взаимодействует не только с окружающей средой и другими людьми, но и с нашим внутренним миром. Она активно общается с нервной и иммунной системами человека. Внешний вид нашей кожи во многом зависит от того, что происходит внутри нас: и от того, как мы питаемся, и от того, что у нас с психикой.

Кожа – это зеркало души, экран, на котором можно наблюдать происходящее в глубинах нашей души на уровне подсознания. Следы на коже свидетельствуют о психологических проблемах, о стрессе, об отсутствии душевного равновесия или же рассказывают о наших органах и привычках питания.

Морщины говорят о печалях и радостях, шрамы – о ранах, скованная ботоксом мимика – о страхе перед старостью, гусиная кожа – о страхе или удовольствии, а прыщи — о чрезмерном потреблении молока, сахара или мучных продуктов. Ожирение ведет к появлению инфекций в складках кожи, а сухость или потливость кожи порой свидетельствует о проблемах со щитовидной железой. Кожа как огромный архив, полный следов и подсказок, явных или скрытых. И тот, кто научится считывать эти следы, удивится тому, как часто видимые знаки приводят нас к знанию о невидимом.

Кожа – верный спутник на все времена

Во все времена кожа восхищала художников, она сфера приложения всей косметической индустрии, а сегодня еще и тема для видеороликов в Интернете. На разных фазах жизни кожа выполняет различные задачи и выглядит тоже по-разному. С течением времени она собирает следы и отметины, и ваша жизнь проецируется на кожу, как на экран. Кожа может много чего рассказать.

Кожа знает, что ты ешь. Кожа и питание тесно связаны. Поскольку состояние кожи зависит от того, что мы едим, то здоровье кишечника имеет для кожи большое значение. Ведь прежде чем пища в разложенной форме достигнет кожи, она проходит через кишечник. Еда имеет большое влияние на наше здоровье. И здесь снова в игру включается кожа. В нашей коже помещается крупный концерн – наш огромный организм с его бесчисленными процессами обмена веществ, которые частично еще не до конца разгаданы. Пища, которую мы потребляем, влияет на организм и на все эти обменные процессы. Она поставляет энергию с тем, чтобы концерн вообще мог работать, а также весь строительный материал для клеток нашей кожи.

Недостаток питательного вещества, избыток калорий, аллергии или непереносимость продуктов питания, нарушения пищеварения и состав пищи – все это отражается непосредственно на коже.

Пока мы жуем, пищеварительные ферменты во рту предварительно переваривают то, что мы едим, затем в желудке это разлагается кислотами, а дальше в тонком кишечнике ферменты расщепляют пищу на отдельные компоненты, прежде чем они с кровью и лимфой попадут в организм. Эти конечные составные части можно грубо разделить на две группы: во-первых – это питательные микроэлементы – углеводы, белки и жиры; во-вторых, ценные, но гораздо менее калорийные питательные микроэлементы -минералы, следовые микроэлементы, витамины, аминокислоты, фитонутриенты и эссенциальные жирные кислоты.

Питательные микроэлементы – энергия для организма

Питательные микроэлементы – углеводы, белки и жиры – это основной материал, из которого состоит наш организм, и тот самый материал, из которого он вместе с пищей черпает свою энергию. Вода тоже питательный микроэлемент, но она не дает организму энергии, то есть калорий. Вода – это тот материал, от которого наш организм меньше всего может отказаться, ведь как-никак он на 70 процентов состоит из воды. Потеря всего 0,5 процента воды уже вызывает жажду, при потере 7 процентов – организм тяжело болеет и недееспособен. Для белков такой показатель — 15 процентов, а для жиров даже целых 90 процентов – только тогда состояние станет критическим. Так что потеря воды опаснее, чем недостаток в нашем организме какого-либо другого питательного вещества.

Мы живем в обществе изобилия и едим пищу, в которой не хватает самого главного. А именно – питательных микроэлементов, благотворно влияющих на наш организм. Мы едим мясо животных, выращенных в промышленных условиях, оно в некоторых случаях содержит более 30 процентов жира и совсем не содержит омега-3. Почти 70 процентов наших продуктов питания проходят промышленную и тепловую обработку, они рафинированы и «обогащены» красителями, консервантами и вкусовыми добавками. Хлебобулочные изделия большей частью из рафинированной пшеничной муки, в них мало балластных веществ.

Не хватает нам и питательных микроэлементов, что сказывается на нашем здоровье: в частности это вредно для клеток и генома, клетки преждевременно стареют. От этого страдают все органы, но прежде всего недостаток микроэлементов проявляется на коже – она становится дряблой, морщинистой и больше подвержена раку.

Витамины

Наш организм не может самостоятельно вырабатывать витамины или делает это в недостаточных количествах, поэтому нам необходимо получать их с пищей. Витамины выполняют в организме роль биокатализаторов и регулируют обмен веществ.

Для здоровой кожи важен витаминный баланс. Особо большое значение имеют витамин D, витамины А, С и В (их охотно потребляют внутрь или используют в кремах приверженцы антивозрастного ухода), а также большая группа витаминов В, к которым принадлежат также биотин и фолиевая кислота. Витамины группы В часто употребляются в виде пищевой добавки. О недостатке витамина В кожа дает знать трещинами в уголках рта, воспаленными губами или языком, себорейной экземой на лице, на голове или на ушах, а также воспалениями на коже, шершавой кожей, выпадением волос, ломкостью ногтей и кожными инфекциями.

Недостаток витамина В₁₂ощутимо влияет на состояние здоровья, следствием могут стать анемия, трещины на коже и экземы, видоизменения слизистых, выпадение волос, нервные расстройства, которые могут выражаться в зуде, потере слуха. болях и даже в неуверенности при ходьбе. Самый важный источник витамина В₁₂– животная пища. Как правило, «всеядные» дефицита витамина не испытывают, а вегетарианцы могут по крайней мере прибегнуть к яйцам и молочным продуктам. Еще одним источником витамина В₁₂может стать квашеная капуста, в которой витамин производят бактерии.

Богатое витаминами питание сохраняет молодость и предупреждает раковые заболевания.

Алкоголь

20 процентов попавшего в организм алкоголя поступает в кровь сразу из желудка, а остальные 80 процентов затем через тонкий кишечник.

Алкоголь быстро распространяется по всему организму и постепенно расщепляется в печени. В печени уничтожаются, перерабатываются, хранятся или обезвреживаются всевозможные вещества: питательные микроэлементы, углеводы, белки и жиры, а также медикаменты и токсичные вещества, такие как алкоголь, наркотики, пищевые яды. Здесь также синтезируются важные белки свертывающей системы крови (они важны для остановки кровотечений из ран) и желчные кислоты для расщепления жиров. Печень служит в качестве депо для гликогенов, микроэлементов (железо, медь, цинк, марганец) и витаминов, это хранилище на случай повышенного спроса.

Стоит алкоголю попасть в кровь, как он непосредственно изменяет кровоснабжение нашей кожи. Выбрасываются гормоны, воздействующие на сосуды, и тогда у некоторых людей краснеют щеки. Красное вино само по себе содержит сосудосуживающее вещество под названием тирамин, которое ведет к повышению давления, головным болям и покраснению кожи. К тому же тирамин блокирует расщепление нейротрасмиттера гистамина, что у некоторых людей может вызвать сыпь, насморк, проблемы с кровообращением и с желудочно-кишечным трактом. Также избыток алкоголя неблагоприятно влияет на мужскую потенцию.

Кроме того, из-за алкоголя организм теряет воду, кожные ткани сохнут. Ведь он действует как диуретик, то есть мочегонное средство, а с мочой из организма выводится большое количество жидкости и минеральных веществ. Хроническое употребление алкоголя понижает уровень тестостерона у мужчин, они становятся женоподобными: теряются волосы на теле, мужское достоинство сморщивается, намечаются груди.

Излишек алкоголя вредит и нервам, управляющим сосудами в коже: в повседневной жизни кровоснабжение перестает правильно реагировать на тепло, холод, стресс, травмы и возбуждение. Уже два стакана вина в день понижает защиту организма от возбудителей. Более того, хронический алкоголизм ухудшает снабжение организма питательными микроэлементами, особенно цинком, витамином D, фолиевой кислотой и другими витаминами группы В. Это ведет к быстрому старению клеток кожи, росту кожных инфекций, к воспалениям и к нарушению процессов заживления ран.

Свободные радикалы

Старение, рак, воспаления – эти три понятия тесно связаны с оксидативным (окислительным) стрессом – химической реакцией тканей в связи с агрессивным воздействием кислорода. Оксидативный стресс наносит вред тканям и клеткам.

Свободные радикалы (глутатион, мочевая кислота, билирубин, мелатонин, коэнзим Q₁₀) образовываются каждый день хотя бы по той причине, что мы живем (спим, чистим зубы, и т.д.). Их возникновению способствуют солнце, курение, воспаления и телесные нагрузки. Хорошая новость – наш организм готов достойно встретить этих агрессоров. У нас есть наготове некоторые ферменты и другие вещества, что единым строем выходят на схватку со свободными радикалами и нейтрализуют их.

Занимаясь спортом, мы увеличиваем эффективность своих природных оборонительных сил, необходимых для этого ферментов и антиоксидантов.

Влияние питания и образа жизни на кожу

Факт в том, что веганы и вегетарианцы в общем и в целом живут более сознательно, они реже курят и, как правило, больше следят за своим организмом. В пище, которую они употребляют, много полезных балластных веществ и ценных фитонутриентов, поэтому приверженцы растительной пищи меньше рискуют заболеть недугами цивилизации. У них обычно нет лишнего веса, у них прекрасные показатели жиров в крови, и они реже страдают от диабета, заболеваний сердечно-сосудистой системы. Зато у них чаще бывает остеопороз, кожные экземы, сухая кожа, они чаще теряют волосы, у них ломаются ногти, трескаются уголки губ и видоизменяются слизистые.

Веганам не хватает кальция из молочных продуктов и жирных кислот омега-3 из рыбы – этот недостаток можно лишь условно компенсировать растительным предшественником этих веществ, линоленовой кислотой. Им также часто не хватает витамина Д из морской рыбы, яиц и молока, потому что солнечные лучи и растительные поставщики этого витамина не справляются с задачей. А еще веганам не достает цинка и железа, поскольку человеческий организм значительно хуже принимает их из растений.

Следовательно, все дело в верном соотношении и в правильных количествах. Любая форма ограничений имеет свои последствия.

Первые важные факторы воздействия на наши гены уже открыты. Например, при развитии астмы или аллергий роль играет то, где вырос человек – в сельской местности или в городе. Влияние оказывают также медикаменты и продукты питания, равно как и бактериальный зоопарк внутри нас и снаружи – все это имеет доступ к нашему геному и манипулирует его содержимым.

Гены в нашем наследственном материале могут включаться и выключаться под воздействием внешних факторов. Это объясняет, почему некоторые существа, будучи генетически идентичными, могут все же развивать разнящиеся видимые признаки – цвет волос, размеры тела, а также и различные заболевания. Так, клоны мышей, вследствие приема фолиевой кислоты, полностью меняют цвет шерсти и упитанность тела. Они выглядят совершенно иначе, хотя наследственность та же.

Тот факт, что отец и мать передают будущему ребенку свою эпигенетическую информацию – настораживает. Стиль жизни родителей непосредственно влияет на генный модулятор ребенка. Но радует тот факт, что неблагоприятные генные констелляции еще не обязательно означают неотвратимость судьбы. Ведя разумный образ жизни, включающий в себя здоровое питание, человек может во многом влиять на предполагаемую генетическую судьбу. И в той же мере дурным образом жизни человек может закрепить неудачно заложенную программу или испортить хорошие генетические предпосылки.

Промышленные жиры: долгий срок хранения, дешевизна и смертельная опасность

Трансжирные кислоты очень вредны и прячутся прежде всего в промышленно гидрогенизированных жирах: в пищевых жирах, применяющихся в фастфуде, в некоторых кремах с ореховой нугой, в чипсах, картошке фри, готовой пище, фасованных тортах…

Трансжиры повышают риск сердечных инфарктов и инсультов, кровяное давление; им приписывают ответственность за рак, сахарный диабет 2-го типа, преждевременное старение кожи и аллергии. Они провоцируют акне, активизируя производство кожного сала и ороговение пор, из-за чего поры быстро закупориваются. Из-за всех этих эффектов в США трансжиры уже запрещены для применения в продуктах питания.

Яд из табака и окружающей среды

Сигарета – это не продукт питания. Это наркотик, вызывающий многочисленные побочные явления.

Кожа курильщика отличается плохим кровоснабжением, она серая и блеклая, потому что никотин сужает сосуды, и даже надолго закупоривает те сосуды, что подают кровь, из-за чего до кожи доходит меньше кислорода и питательных веществ.

Содержащиеся в сигарете ядовитые вещества творят свои бесчинства глубоко в коже, в дерме и в подкожной клетчатке. У курильщиков быстрее обвисают щеки, линия губ размывается, носогубная складка становится глубокой и резкой, на верхней губе появляются многочисленные складки, которые грубыми штрихами собираются у красной каймы губы. Кожа становится тоньше, потому что слабеют коллагеновые волокна, появляются серо-голубые круги под глазами.

Наряду с ядами, содержащимися в табаке, сильный ущерб нашей коже наносят различные вредные вещества из окружающей среды: тяжелые металлы, пластификаторы и прочие яды.

Даже питьевая вода время от времени попадает в фокус зрения. В воде все чаще находят остатки противозачаточных гормонов и медикаментов, которые попадают в сточные воды вместе с мочой, а современные водоочистительные методы пока не в состоянии гарантировать их удаление.

Влюбленность и счастье

Кожа отражает не только душевные страдания и стресс, но и прекрасные эмоции. Любовь дарит нам румяные щеки и приводит в движение гормоны. У мужчин это тестостерон, у женщин эстроген. Вследствие влюбленности со всеми ее сексуальными аспектами, у мужчин усиливается рост бороды, волосяного покрова тела, а также выпадают волосы на залысинах и вокруг ушей. У женщин увлажняются ткани, улучшается состояние кожи и блестят волосы. Замедляется образование морщин. У счастливого человека, к тому же, низкий уровень гормонов стресса, а значит и чистая ровная кожа. Гормон окситоцин, вырабатываемый при прикосновениях к коже, создает прекрасное настроение. Так что, когда у человека все хорошо, он это излучает, и окружающие это видят. Причем светиться здоровьем можно в любом возрасте.

Очень многое в жизни человека скрыто от его сознания. Влияние психических факторов огромно, равно как и влияние психики на телесные проявления. Когда мы контактируем с людьми из своего окружения, когда мы любим или ненавидим, мы обнаруживаем себя. Наружу прорывается как сознательное, так и бессознательное.

Зачастую кожа непосредственно отражает симптомы внутренней жизни, и в то же время окружающие видят, в чем причина обременительных для нас кожных болезней. Наша оболочка раскрывает наши тайны.

Мы живем в мире высоких технологий, информация окружает нас повсюду: в Интернете, на улицах города и дома. И наша задача состоит в том, чтобы среди всего этого изобилия уметь находить именно качественный материал, который станет полезным нам, нашим семьям и окружению.

Хочется верить, что каждый нашел здесь что-то полезное для себя, ведь кожа, помимо того, что самый крупный орган человеческого тела, еще и целый мир, который мы понемногу начинаем узнавать.

«Атланта» подорожує заповідною Харківщиною: Краснокутський дендропарк

Краснокутський дендропарк — один з найстаріших дендропарків Украіни, історія якого налічує понад 200 років.

Розташований в мальовничій місцевості Харківської області на околиці селища Краснокутськ в селі Основинці. Заклав парк поміщик Іван Назарович Каразін, брат засновника Харківського університету Василя Назаровича Каразіна, в родовому маєтку. Їхній батько Назар Олександрович Каразін, полковник російської армії, отримав ці землі від Катерини II.

Іван Назарович провів меліоративні роботи на околиці колишнього військового поселення, на місці козацького Петропавлівського монастиря (1664 р.), і заклав тут дендропарк. Подорожуючи по світу, він зібрав безліч саджанців і насіння рідкісних рослин, які потім акліматизувалися.

І хоча головним ідейним натхненником і художником втілення ідеї в життя був Іван Каразін, його розкішна зібрана колекція з восьми сотень видів, включаючи п’ятдесят екзотичних (за даними 1833 року), була б неповною без допомоги брата, який не тільки активно сам привозив саджанці різних декоративних культур зі своїх закордонних вояжів, але і підключив до селекційної діяльності своїх знайомих, в числі яких був основний постачальник насіння хвойних для зеленої перлини на березі Мерли, прославлений ботанік барон Фрідріх Август Маршал фон Біберштейн.

В дендропарку створений один з перших і найвідоміших національних центрів інтродукції та акліматизації цінних декоративних рослин, а разом з ним і величезний плодовий розсадник, завдяки якому на Слобожанщині з’явилося безліч садів. Тільки яблунь і груш у Каразіних було до 200 сортів, а ще 100 — слив, 70 — вишень, 20 — винограду.

До реєстру досягнень колишнього акліматизаційного саду Каразіних слід записати кожну білу акацію, клен американський, платан, дику маслину, обліпиху, кизил кавказький, софору японську, маньчжурську ожину, сріблясту тополю, які виростають на українських просторах. Зараз же його гордістю є гінкго двухлапий, ліани, сосна кримська, липа американська, мигдаль звичайний, вейгела квітуча, оцтове дерево, ялина Енгельмана, береза даурська, катальпа яйцеподібна, лотоси та інші.

Колись Краснокутський дендропарк був пам’ятником архітектури місцевого значення. Згодом парк отримав статус пам’ятника садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, нині дослідники намагаються отримати для нього статус національного парку.

Видове різноманіття Краснокутського пейзажного терасного дендропарку, що розкинувся на території в п’ятнадцять гектарів, нині складають понад триста п’ятдесяти видів дерев і чагарників. Архітектурний план зеленої перлини складають перемежовані круті схили балок з чотирма викопаними ще монахами Петропавлівського монастиря ставками (на другому розташований «Острів любові»), ключовими джерелами, підземними ходами (дослідники стверджують що їх довжина раніше становила до вісімнадцяти кілометрів) і майданчиком для акліматизації рослин, які прорізають її уздовж лінії ярів з північного заходу на південний схід.

Фауна в цьому маленькому куточку царства флори представлена сімейством проживаючих на ставках лебедів, козулями, рідкісним гостем — куницею і безліччю їжаків, сов, пугачів, дроздів, одудів, іволг, шпаків, синиць.

На території дендропарку збереглися печери Петропавлівського монастиря.

Рік від року, стараннями співробітників Краснокутської дослідної станції садівництва, до якої приписаний Каразінський дендропарк, унікальний куточок царства слобожанської флори стає все кращим і кращим.

«Атланта» подорожує заповідною Харківщиною: Наталіївський маєток та «Співочі тераси»

Більше 100 років тому на нинішній території села Володимирівка Краснокутського району Харківської області росла діброва. У 1884 році цукрозаводчик і меценат Іван Харитоненко облюбував ці місця і вирішив звести тут свою літню резиденцію.

Будівництво Наталіївського маєтку продовжив його син Павло. За легендою, садиба була названа в честь молодшої доньки Павла Харитоненка — Наталії.

Серед вікового лісу (вік деяких дерев досягає 300 років) був зведений двоповерховий садибний будинок — палац. На жаль, до наших днів він не зберігся — був зруйнований в роки Другої Світової війни.

У своєму маєтку господарі влаштовували розкішні прийоми. Кажуть, що тут гостювали письменник Антон Чехов і художник Кузьма Петров-Водкін.

Про колишню велич садиби нагадують уцілілі великі парадні ворота, зведені за задумом легендарного архітектора Олексія Щусєва, вони стали справжньою окрасою маєтку. Ворота побудовані з цегли, облицьовані каменем, з широким арочним проїздом, з проходом і з приміщенням для воротаря, покриті оригінальним шатровим дахом з великим виносом, покрівля — з металевої черепиці.

Купець був дуже багатим, а маєток, на той час, — дуже сучасним. Харитоненко навіть провів на території маєтку водопровід. Не менш унікальна і водонапірна вежа купця, збудована в готичному стилі — вона знаходиться у відмінному технічному стані і досі та постачає водою село, дивуючи гостей стоками у формі голів драконів. Вежа і не думає руйнуватися.

На відміну від прибудов радянського часу, в Харитонівских будівлях немає жодної цеглини, яка б не пройшла тест на міцність. За розповідями місцевих жителів, перевіряли будматеріали так: з висоти двох метрів цеглу кидали на гладку поверхню. Якщо з тисячі штук три цеглини розбивались — бракували всю партію.

А ось оранжерея і зимовий сад, що примикали до вежі, вже зруйновані. Свого часу вони дивували гостей купця. Майже зруйнований кінний завод, манеж для вигулу тварин в негоду. Павло Харитоненко обожнював коней і розводив їх, щоб дарувати знайомим і друзям

Збереглися будиночок керуючого і будинок Наталії, прикрашений скульптурами левів. До речі, леви ці особливі. Скульптор Сергій Коненков зробив усього три пари подібних статуй. Одна знаходиться в Наталіївці, інша — в Санкт-Петербурзі і третя — в далекому зарубіжжі.

Лежать царські тварини біля парадного входу особистого будиночка Наталії і спокій улюбленої доньки купця Павла Харитоненка охороняють. Один спить, інший не спить, один охороняв Наталку в реальності, інший — в царстві снів.

Навпроти Наталиних покоїв — дерев’яний чайний будиночок.

У присадибному парку площею 50 га, розташованому на розчищених ділянках природного лісу, ростуть рідкісні види: вікові дерева, унікальні культури. Тут дерево, наприклад, єдине в області — завезена карельська береза. У парк привозилися рослини зі всього світу. Тут особливий лікувальний клімат.

У парку створені гарні групи з хвойних (ялини канадської і бальзамічної, тсуги, модрини європейської та ін.) і листяних порід (дуба болотного і червоного, ясена, черемхи, лип дрібнолистої і американської, тополі канадської та ін.)

Вільно розміщеним мальовничим групам дерев і кущів, звивистим доріжкам парку протиставляються геометричні форми споруд садиби, які в свою чергу виявляють і підкреслюють різноманітність форм парку, ефектно виділяючись на тлі темної зелені. Завдяки такому композиційному прийому здійснено гармонійну єдність архітектури з пейзажем парку. Своєрідним елементом паркової композиції є каштанова алея, яка тягнеться від головних воріт.

Перлиною архітектурного ансамблю Наталіївки стала Свято — Преображенська церква, . Її побудував теж Олексій Щусєв. Будівництво закінчилося в 1913 році, якраз до вінчання Наталії Харитоненко з князем Горчаковим.

Щусєв об’єднав в архітектурі церкви мотиви давньоруських храмів та архітектурні стилі початку 20 століття. Стіни прикрашені багатим і загадковим декором — з тайнописом і біблійними сюжетами. У храмі можна побачити фрагменти розпису початку 20 століття. Колись тут зберігалася унікальна колекція ікон 12-18 століть, зібрана родиною Харитоненко.

Точна копія Спаської церкви стоїть у Франції, в місті Ніцца. Її будували теж на гроші Харитоненко — нащадків, які емігрували в 1917 році.

Наталіївський парк визнаний державним пам’ятником садово-паркового мистецтва, а збережені будівлі садиби — пам’ятником архітектури.

У восьми кілометрах від Володимирівки — село Городнє. Тут є унікальне місце — співаючі тераси купця Харитоненка.

Сто років тому, на схилі яру, було споруджено п’ять терас, укріплених потужними дугоподібними стінами, з яких були виведені мідні дренажні труби. Акумулюючи тепло, вони створюють своєрідний мікроклімат, який дозволяє вирощувати рідкісні сорти різних плодових рослин.

Відразу ж після побудови, на терасах посадили полуницю, виноград, екзотичні фруктові дерева. Оригінальна форма споруди дала також дивовижний акустичний ефект: будь — які звуки посилюються тут в кілька разів. Розповідають, що Харитоненко запрошував сюди відомих співаків, і їхній спів лунав по всій окрузі.

У вітряну погоду створюється враження, що і самі тераси видають мелодійні звуки, за що їх і прозвали «співаючими».

За легендою, тут давав концерт знаменитий бас Федір Шаляпін. А зараз проводиться етнофестиваль «Співочі тераси», в якому приймають участь популярні українскі виконавці.

З висоти терас відкривається мальовничий вид на ставок і гай.

«Співаючі тераси» охороняються державою як пам’ятник архітектури. Відвідавши це унікальне місце, можна прогулятися терасами, послухати тиху мелодію, створену шелестом яблуневого листя, заспівати там, де колись співав Шаляпін.

«Атланта» подорожує заповідною Харківщиною: Шарівський палац Кеніга

На південному заході Харківської області біля річки Мерчик знаходиться невелике селище Шарівка. Воно відоме в основному мальовничими куточками природи, чистим і свіжим повітрям та одним із найкрасивіших палацово-паркових комплексів України. Це палац Кеніга.

Історія маєтку в Шарівці

Після того, як в далекі 1670-ті осавул Матвій Шарий вирішив заснувати на берегах річки селище, почалася і історія парку. Облаштування саду і будівництво палацу в 1836 році почала сім’я Ольховських — перші власники маєтку. В кінці 19 століття садибу придбав німецький цукровий магнат Леопольд Кеніг. Завдяки його зусиллям було зведено прекрасний архітектурний ансамбль. До старого корпусу було добудовано ще два і зведено триповерхові вежі.

Білокам’яний панський будинок Кеніга — Шарівський палац, виконаний в неоготичному стилі, розташований на пагорбі, і є центром всього комплексу. Тут височіють дві башти, які і додають будівлі велич палацу. Свого часу в палаці знаходилось 26 кімнат і 3 великі зали, оздоблення яких вражало своєю розкішшю: мармурові каміни, ліпнина, розписи, витончена різьба по темному дубу, дорогоцінний паркет. Тут влаштовувалися бали, урочисті події, грали вистави. Палац приймав іменитих гостей.

Від парадного входу в сад до фонтану і басейну ведуть великі сходи з трьома терасами.

Для облаштування садиби граф запросив відомих і модних європейських фахівців. При в’їзді на територію маєтку Кеніга встановлені старовинні ворота з зубцями. «Білий лебідь», як називають його місцеві жителі, ефектно виділяється на тлі інших будиночків.

Після того, як палац було добудовано, Леопольд Кеніг розпорядився, щоб в садибі збудували дім для охорони — споруда з гострим дахом, будиночок садівника, палісадники, парники та оранжереї, а в лісі — хатину лісника та електростанцію.

Композицію парку Кеніга створив ландшафтний архітектор Георг Куфальдт. Під його керівництвом було висаджено близько 150 видів екзотичних для цієї місцевості рослин. Також було побудовано безліч алей, фонтанів, сходів і інших декоративних елементів.

Площа парку становить близько 40 га. Родзинкою і на сьогодні залишається липова алея, гілки дерев якої ростуть вертикально вгору.

Остаточний свій вигляд як зовні, так і внутрішньо, садиба придбала до 1912 року. Хоча вже в радянські 1920-1924 роки до східного фасаду була прибудована двоповерхова засклена веранда.

Палац цукрозаводчика барона Кеніга дійсно чудовий!

Дуже добре збереглися як сам замок так і господарські будівлі, і парк в дуже пристойному стані.

До маєтку варто завітати.

«Атланта» подорожує заповідною Харківщиною: Маєток Шидловських у Старому Мерчику

У Валківському районі Харківської області розташовується одна з найвидатніших пам’яток палацово — паркової архітектури Слобожанщини — садиба Старий Мерчик. Заповідником ця територія була оголошена ще в 1891 році, згідно з указом Олександра III. Це не дивно, адже садиба — чи не єдиний палацовий комплекс, що не піддавався перебудові, а парк був одним із найстаріших на всій території Російської імперії.

За словами Г.К. Лукомського, знавця російського садибного господарства початку XX століття, садиби в Мерчику і Хотіну — це «шедеври архітектури, гідні бути записаними на сторінках якщо не європейського мистецтва, то в усякому разі вітчизняного. Створити в ті часи, в глушині, на великій відстані від Москви, Петербурга та Варшави такі споруди, так їх розписати, так обставити, розбити такі парки — це величезна культурна заслуга перед краєм…»

Доля садиби нерозривно пов’язана з родом Шидловських. Перша згадка про них датується 1677 роком. Ця земля довгий час переходила від покоління до покоління. Основним бізнесом роду Шидловських було виноробство і скотарство. Накопичивши достатній капітал, Григорій Шидловський вирішив показати свою могутність і звести палац в стилі Людовика XVI. На цей, по істині, грандіозний проект було витрачено шалені на той момент гроші, а саме 120 тисяч рублів.

Хто з архітекторів працював над проектом будівлі точно не відомо. Велич і розкіш палацу настільки вражали уяву, що авторство приписували самому Бартоломео Растреллі.

Маєток, розташований на правому березі річки Мокрий Мерчик, колись представляв собою величезний комплекс житлових, господарських і допоміжних приміщень в оточенні ландшафтного парку площею п’ятдесят гектар з численними архітектурними доповненнями у вигляді витончених альтанок, ажурних містків і білокам’яних скульптур, терасами спускався до ставка.

Сад маєтку старіший будинку як мінімум на 50 років. Був закладений відомим українським просвітителем ще на початку XVIII ст. Чудові альтанки, найчистіші озера, намети, тінисті алеї — все було організовано за вищим розрядом.

Відмінно виділяє цю садибу серед інших схожих будівель того часу те, що по справжньому королівський вигляд вона мала не тільки зовні. Інтер’єр також був гідний вищої похвали.

Зараз же про колишню велич стилю Людовика XVI нагадують лише палацовий комплекс, церква Всіх Святих, два флігелі, будинок контори, комора, руїни паркового льоху та сиротлива скіфська баба, яка раніше на пару зі своєю супутницею охороняла величні ворота.

Палац Шидловських у Старому Мерчику визнано унікальною перлиною України.

Пізнаємо мозок людини разом з «Атлантою»

Мозок — один із найзагадковіших органів в організмі людини.

Мало хто може уявити наскільки потужний супер комп’ютер знаходиться в нашій голові. Вчені, які взялись досліджувати людський мозок сходяться на тому, що досі ми лише доторкнулись до вивчення цього дива природи.

У корі великих півкуль головного мозку людини налічується до 17 мільярдів нервових клітин нейронів, що утворюють мережу переплетених волокон, лабіринтів, заплутаних ходів. Та клітини мозку - це не тільки нейрони. На один нейрон припадає близько десяти гліальних клітин. Вони забезпечують нейронам доступ поживних речовин і кисню, відокремлюють нейрони один від одного, беруть участь у метаболічних процесах і передачі нервових імпульсів.

За даними вчених зі Стенфордського університету, для повноцінної роботи з процесором, схожим по інтелекту з людським мозком, знадобляться щонайменше 10 мегават електрики. А наші нейрони протягом дня самі виробляють достатньо енергії, щоб запалити електричну лампочку. Крім того, мозок працює набагато швидше найрозумніших комп’ютерів.

У новонародженої дитини мозок майже такого розміру як і у дорослої людини. Перестає рости людський мозок у віці 18 років.

Розмір мозку не впливає на інтелектуальні здібності людини. Проте, на думку дослідників, розум залежить від синапсів — контактів між нейронами. Кількість синапсів росте в дитячий і юнацький період життя людини і впливає на інтелект.

Ліва півкуля мозку відповідає за праву частину тіла, а праве за ліву.

Мозок людини важить в два рази менше ніж її шкіра і складається на 75% із води.

У жінок в середньому мозок становить близько 2,5% від маси тіла, а у чоловіків 2%.

Вчені виявили, що мозок чоловіків і жінок реагує по-різному до болю, що й пояснює, чому вони можуть сприймати і обговорювати біль по-різному.

Половина наших генів описують надскладну структуру та конструкцію головного мозку, а друга половина описує будову решти 98% нашого тіла.

Спинний мозок виконує функцію каналу, яким передається інформація (вниз та вгору), а також є центром координації деяких рефлексів.

Отже, сутність мозку — необхідність постійно отримувати інформацію і віддавати її.

Мозок любить:

1. Конкретну мету

Як тільки ви сформулюєте для себе конкретну мету, завдання — тут же почнуться чудеса. Знайдуться кошти, можливості і час для їх здійснення.

А якщо ви, поставивши головну мету, зумієте роздрібнити її на складові, і спокійно, поступово, постійно, крок за кроком будете їх виконувати — усі проблеми відступлять від вас.

2. Позитивні емоції

Емоції — це короткочасні суб’єктивні реакції людини на навколишній світ (радість, гнів, сором і так далі). Почуття — стійке емоційне ставлення до інших людей, явищ. Почуття пов’язані зі свідомістю і можуть розвиватися і вдосконалюватися.

Емоції бувають збудливими — що підвищують життєдіяльність людини, і пригнічуючими, що пригнічують життєві процеси.

Позитивні емоції спонукають людину до дії. Вони виникають при задоволенні. Почніть шукати прості радощі життя — і почнеться в мозку стимуляція — виділення в організм великих доз ендорфінів — гормонів задоволення, а значить позитивних емоцій, які збуджують і підвищують вашу життєдіяльність, і дозволяють спокійно протікати розумовим процесам, народжують гарний настрій і позитивне ставлення до світу. Людині властиво шукати радість — це один із не обумовлених інстинктів самозбереження.

3. Рух і свіже повітря

На свіжому повітрі кров активніше насичується киснем, швидше несе кисень і харчування до клітин мозку, посилюються процеси окислення, обміну речовин, вивільняється так необхідна нам енергія, народжуються нові біохімічні сполуки. Мозок змушує нас рухатися, щоб зберегти себе і нас, звичайно. Дати насолоду мислити, творити, вирішувати складні завдання, мати спогади.

Без доступу свіжого повітря — кров не насичується і мізки «закисають». Недостатня кількість кисню вже через 5-10 хвилин призводить до незворотних пошкоджень головного мозку.

Наш мозок використовує близько 20% кисню який надходить в організм людини.

4. Просту їжу в помірній кількості

Просту їжу простіше добути, приготувати, і перетравити. Мозок говорить (якщо ти захочеш його почути): друже, 50% всієї енергії, одержуваної організмом, витрачається на зір, 40% — на травлення і знезараження харчових токсинів, і тільки 10% залишається на рух, роботу розумової і нервової систем, знезараження мільярдів мікробів. Якщо весь час жерти, коли думати будемо ?!

Наш мозок дуже швидко піддається впливу шкідливих факторів, вже через шість хвилин після вживання алкоголю клітини мозку реагують на його згубний вплив. Під впливом алкоголю наш мозок частково втрачає можливість створювати нові спогади.

Мозок — орган, в якому міститься більше всього жирів, складається із них він на 60%. Тому для його здоров’я так необхідна дієта, багата на корисні жири (омега-3 і омега-6). Вони зміцнюють стінки мозкових клітин, а також переносять і зберігають жиророзчинні вітаміни. Крім того, жири знижують запалення і допомагають правильно працювати імунній системі.

Корисно їсти супи — вони покращують травлення, обмін речовин, швидше наповнюють шлунок, що дає відчуття ситості при меншому обсязі їжі.

5. Сон, відпочинок

Мозку, як і всьому організму людини, необхідний відпочинок. При фізичному навантаженні відпочинок — це розумові заняття, при інтелектуальному — фізичні вправи, від моральної втоми — зміна місць та оточення.

Повноцінний відпочинок — сон. Відсутність сну дуже негативно впливає на мозок людини. Перші прояви шкідливого впливу проявляються у сповільненні реакції, а в крайніх випадках з’являється помутніння свідомості та галюцинації.

Сон — найзагадковіший стан людини, без сну людина не може жити, хоча сон називають «маленькою смертю».

Уві сні свідомість відключається, але людина продовжує мислити, її мислення змінюється і підпорядковується іншим законам. Це пов’язано з тим, що уві сні на перший план виходить підсвідомість. Мозок аналізує події за минулий день, по — іншому їх структурує і видає найбільш ймовірне рішення. Цей результат, можливо, давно був прогнозований, але свідомість його не сприйняла, він був витіснений в підсвідомість і витягнутий звідти уві сні.

Коли людина спить — мозок працює активніше. У період неспання він виробляє альфа — і бета-хвилі, а під час сну, особливо на його початкових стадіях, тета-хвилі. Їх амплітуда більша, ніж у інших хвиль.

Передбачається, що мозку на ніч можна дати установку: зробити прогноз, рішення, вихід, висновок, або установку на просто приємний сон. Непотрібні враження, нав’язливий стан, змиваються «нічною захисною хвилею» мозку.

6. Звикання

Мозок не може миттєво пристосуватися до різко змінених обставин: нові умови життя, нова робота, навчання, місце проживання, компанія, їжа, нові люди. У будь-яку діяльність входьте поступово, спокійно, звикаючи до неї. Кожного дня, роблячи максимум можливого — досягнете неможливого. Звичка вчитися, працювати виробляється постійно і поступово. Раптове розуміння і осяяння завжди передбачає знання, але не завжди може бути повністю усвідомленим.

Часто батьки, вчителі, керівники, рідні (та й ми самі часом), не розуміючи всю складність звикання, вимагають від нас (а ми від інших) миттєвого результату. Так не буває. Перш за все треба заспокоїтися, добродушно сказати собі або іншим — не все відразу. І повільно почати рух, прискорюючись по мірі звикання.

Мозок сам створює стереотипи (звички, навички, умовні рефлекси). Стереотипне мислення істотно допомагає жити — не треба заново вирішувати стандартні завдання. День за днем, здійснюючи одні й ті ж дії, ми перетворюємо їх у звичку, звичку — у вміння, вміння — в умовний рефлекс.

Інстинкти і життєвий досвід змушують нас з дитинства створювати стереотипи друзів, недругів, коханих. Це допомагає серед великої кількості людей все-таки когось обрати, зібрати свою команду і на тому зупинитися, вивільняючи час і енергію для інших життєвих цілей. Стереотипи допомагають спілкуватися з чужими людьми, знаходити спільну мову з батьками, виховувати своїх дітей.

7. Свободу

Нехай і обмежену інстинктом самозбереження та соціальними правилами, корисними в першу чергу для нас самих. Свобода — це звільнення від страхів і стереотипів. Звичайно, стереотипи у вигляді безумовних і умовних рефлексів нам потрібні. Свобода – це вміння без страху мислити по-своєму і по-новому; відстоювати свій спосіб мислення, своє життя, свій зовнішній вигляд, своїх близьких. Жити без звинувачень усього світу у нерозумінні і невизнанні тебе «всього такого незвичайного». І дозволяти іншим бути не схожими на тебе, мати свій образ думок, погляд на життя.

8. Творчість

Творчість — здатність мозку, використовуючи і спираючись на старе, створити нове, своє, не схоже. Творчість — улюблена робота мозку, що ріднить нас з Богом, що робить нас богами. Творчість у вигляді науки вивчає, описує, пояснює навколишній світ і людину, висуває ідеї, знаходить шляхи і засоби втілення їх в життя, заглядає в майбутнє і готова змінити його на краще.

Творчість в мистецтві — відтворює дійсність художніми образами, з’єднавши працю і емоції. Мистецтво об’єднує людей: письменник, ділячись своїм життям, почуттями, описуючи інших людей, показує, що ми не самотні у своїх переживаннях. Художник пропонує подивитися і побачити, як навколишній світ та ми самі можемо бути прекрасні або потворні. Музикант звуками свого серця змушує камертоном відгукуватися нашу душу.

Мистецтво будить нашу уяву, збагачує наш внутрішній світ, допомагає побачити світ в іншому світлі. Мистецтво створює ідеали.

9. Ділення, спілкування, обійми

Життя — це постійне ділення клітин, постійний обмін речовин і передача інформації. Робота нервових клітин мозку нейронів — це «любов». Вони постійно «обіймаються», торкаючись дендритами (відростками, «руками») один одного, постійно передають енергію (нервові імпульси), інформацію про все (біохімічні сполуки). Шкідливо не ділитися, не можна вимагати — це збиває з пантелику.

З головою треба дружити, з людьми треба дружити.

Мозок не любить:

1. Страху

Емоція, що пригнічує життєві процеси. Коли людина відчуває страх, то верх бере інстинкт самозбереження, і зони мозку — групи нервових клітин, не можуть включитися в розумову діяльність. Людина позбавляється творчої думки.

Постійні турботи про їжу, про близьких, про біль (хвороба, зрада, смерть), про життя (війна, цунамі, дурень-начальник, революції, курс долара, зустріч з термінатором) — тобто знаходження в стані стресу.

Що з цим робити?

Труднощі, якщо їх не уникнути, повинні загартовувати. У подоланні труднощів щось втрачається, але щось обов’язково здобувається.

Виховувати в собі мужність, гордість і стійкість.

Треба сміливо зізнатися собі, що проблеми і неприємності — неминучі супутники людського життя. Вони не перші і не останні, які доведеться вирішувати.

Віра в себе і в своє світле майбутнє.

Страх небезпечний для психічного здоров’я і для життя. Але одна адаптивна форма страху нам необхідна — обережність!

2. Сильних емоцій будь-якого походження

Сильні емоції різко гальмують розумову здатність мозку. Велика радість і велике горе можуть на час позбавити здатності думати. Тривалість такого стану призводить до болючої безпорадності мозку.

Різні гормони впливають на неврологію — у чоловіків частіше буває дислексія, шизофренія, аутизм. А представники прекрасної статі страждають від тривоги, депресії, харчових розладів.

У чоловіків логічне мислення. Вони досить спокійно вирішують проблему, не підключаючи ділянки мозку, що відповідають за емоції. Жінки навпаки, вирішують проблему через призму суперечливих емоцій, у них кататимность мислення. Коли вони занадто емоційні, то їх мозок відключається.

Механізм емоцій — спочатку розуміння (ситуації, явища), потім емоції. А чи завжди людина правильно розуміє ситуацію, іншу людину? То ж спочатку варто спокійно розібратися.

Уже давно доведено, що жіночий і чоловічий мозок в рівній мірі здатні до освіти, соціальної адаптації, політики.

3. Темряви, самотності

Такі умови включають інстинкт самозбереження. Звичайні джерела мозкового тонусу зменшуються і «темні сили» негативних емоцій вільніше гуляють по незахищеному мозку (в темряві причаївся ворог; людина — стадна істота, одній їй небезпечно і страшно).

Самотність — важкий психічний стан, пов’язаний з негативними емоціями і дискомфортом. Але самотність буде благотворною для людини, якщо сприйматиметься як добровільне усамітнення. Дефіцит спілкування не може бути бідою, якщо у людини хоч з кимось є контакт, розуміння. «Можливо в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти — весь світ».

Необхідно відкинути непотрібні стереотипи, дати будь-яким своїм станам правильні визначення для підтримки та внесення спокою та потрібної енергетики в життя.

4. Стереотипи

Мозок створює стереотипи, але і «нудьгує» від них. Він хоче позбутися стереотипів заради самозбереження: «Хочу мислити!» Мозок реагує на кожну зміну у зовнішньому і внутрішньому середовищі.

Є люди, які, витративши певний час на придбання основних життєвих або професійних навичок (ідеально все ж їх отримати в дитинстві і юності), доводять їх до автоматизму, можуть виконувати їх, дозволяючи мозку в цей час вирішувати більш складні або творчі завдання (кухар — кулінар, водій — ас, інженер — винахідник, верстальник — дизайнер).

Стереотипи руйнують відносини між людьми: друзями, колегами, дітьми, батьками, коханими. Треба відмовитися від старих уявлень про людей і створити нові стереотипи з урахуванням нових даних. Дозволяйте людям змінюватися, бути різними. Спокійно і твердо забороняйте нав’язувати вам чужі стереотипи про вас, якщо вам це не до вподоби.

Об’єм пам’яті мозку практично не обмежений!

Неможливо знати занадто багато або отримати стільки нової інформації, що її більше нікуди розміщувати (хоча саме так і здається після довгих нарад). В нашому мозку, на відміну від комп’ютерів і телефонів, місце ніколи не закінчується. Хоча, наприклад, недосип може негативно позначитися на здатності запам’ятовувати дані.

Ми можемо розширити свій когнітивний резерв, або вроджену здатність мозку відновлюватися, з допомогою різних видів навчання та нових вражень. Було доведено, що люди з більш розвиненим когнітивним резервом краще справляються з несподіванками. Але якщо мозок не використовувати цей резерв буде скорочуватися.

Забувати якусь інформацію абсолютно природна властивість нашого мозку, оскільки видалення непотрібної інформації допомагає нашій нервовій системі зберігати свою пластичність.

Коли ми дізнаємось щось нове, структура нашого мозку змінюється оскільки кожного разу коли формується пам’ять з’являються нові нервові зв’язки.

На мозок, як і на м’язи, поширюється правило «Використовуй або втратиш!»

Бережіть свій мозок — це ваш скарб, ваш самий надійний друг! Вивчайте його і пам’ятайте, що у мозку є резерви — але це резерви. Можна змусити мозок працювати в екстремальному режимі, але адаптаційні можливості будуть вичерпані. Цим пояснюється надмірно ранній і інтенсивний розвиток дітей і їх подальші проблеми з адаптацією в суспільстві.

Хочешь быть счастливым — убери из жизни всего шесть «О»! Рекомендации от Виктории Назаревич

Если солнце с утра не встало,

значит солнце сегодня ты!

Иди свети!

Жизнь каждого человека — это непрерывная череда событий, более или менее значимых в его жизни, а так же его реакция на эти события. Причем, большинство этих событий и реакций проходят у человека в голове и совершенно точно влияют на уровень ощущения счастья или несчастья… и уже тогда человек сам программирует себя на успех, отношения, здоровье и так далее.

В 2017 году, после 22-летней активной психологической практики, психолог и психотерапевт из г. Ровно Виктория Назаревич сформировала и представила свою собственную концепцию счастья:

«Если хочешь быть счастливым, убери из жизни всего шесть «О»:

Оценки

Оценки уравнивают всех и это в корне неправильно, ведь человек, как личность, изначально упускаем возможности понять или принять больше, расширить свое осознание ситуации. Ему кажется, что оценки придают ценность. На самом же деле, они обесценивают. Ведь нельзя оценивать то, что, по большому счету, бесценно.

Так что пора убрать категоричные оценки или хотя бы поменять к ним отношение.

Обиды

Самый тяжелый груз – не прощенная обида. Если обид накапливается много, то они, как камни, тянут человека ко дну. Обижается только тот, кому выгодно быть обиженным. Это позиция, которая позволяет обиженному углубляться в себя и заполнять внутренние пустоты психического пространства обидами. Обиженный человек никогда не бывает одинок. С ним всегда его обидчик!

Обиды надо отпускать, гнать их от себя, избавляться от них, как от противной инфекции.

Осуждения

Все, что человек осуждает в других, на самом деле, тяготит его самого, только это запрятано так глубоко, что порой он сам не может распознать в себе именно эти черты или склонности. Он осуждает другого человека за то, чего себе позволить не может, по ряду причин.

Необходимо избавиться от привычки осуждать!

Оправдания

В детстве взрослые часто клеймят детей словами типа: «Ты — не такой» и маленький человек неосознанно пытается прокричать миру: «Я такой!». Эта привычка переходит во взрослую жизнь и истощает человека. Оправдания воруют у человека энергию творчества и свободы самовыражения, волю делать себя по своему шаблону мечты. Ведь где-то далеко, в глубинах цензуры, уже много лет родителями или обществом нарисован портрет «такого», которого все хотят видеть, комфортного и удобного. А как же чувствует себя при этом человек сам? Кого это интересует, кроме него самого?

Исцеляемся от оправданий перед другими! Это крайне важно!

Ожидания

Постоянное ожидание мешает человеку наслаждаться самой жизнью. Человек сам создает себе миф и усердно ждет его, уверяя себя в том, что вот когда настанет то самое будущее, все наконец-то станет абсолютно хорошо. Но жизнь — это дорога к себе. И нужно научиться получать удовольствие от процесса этого познания.

Запомните, что никто ничего в этой жизни вам не должен! Вы и только вы можете сами загадывать и сами делать попытки исполнять свои желания!

Ожидаем только от самого себя!

Ограничения

Человек окружает себя надуманными запретами и ограничениями. Это следствие страха — страха ошибок или потерь, страха оказаться вне зоны своего комфорта. Часто человек даже не может объяснить причин большинства ограничений. Но ограничения не только закрывают его от мира, но и мир закрывается от него. И, как следствие, человек добровольно отказывается от многих вещей, не анализируя и не думая, просто поддаваясь стереотипам. Только смелые берут города! Только рисковые пьют шампанское! Ограничивая — легче контролировать, но есть и более продвинутый уровень контроля — ответственная свобода.

Избавляемся от собственных ограничений!

Смело прощайтесь с этими «О» и открывайте двери для других «О»!

Любите ОТКРЫТИЯ, ОДОБРЕНИЯ, ОБОДРЕНИЯ, ОПТИМИЗМ, ОПЫТ, ОТДЫХ, ОТЗЫВЧИВОСТЬ, ОБЪЯТИЯ, ОТКРОВЕННОСТЬ и ОСОЗНАННЫЙ ПОДХОД К ЖИЗНИ!

И ощущения СЧАСТЬЯ будет с вами постоянно!

Валеология

Путь к твоему здоровью

Гендерна культура як платформа для розширення прав і можливостей. Плани на 2018 рік

ХАДУ — аюрведическая гимнастика, направленная на целостное развитие человека

10 уроков жизни от Будды усваиваем вместе с «Атлантой»

Секрет семи поколений Рода. Зачем нам знать своих предков – узнаем вместе с «Атлантой»

Наповнюємося гормонами радості і щастя разом з «Атлантою»

Взаємозв’язок зубів і внутрішніх органів вивчаємо разом з «Атлантою»

Кунжутне молоко — найбагатше джерело кальцію! Про користь напою мовить «Атланта»

«Атланта» о ЗДОРОВЬЕ — в стихах

Ваш мозок — «лінива сволота» або як запобігти застиганню і деградації розуму. Рекомендації від «Атланти»

«Вертеба» — «Подільська Помпея» — єдина в світі печера — музей Трипільської культури. Подорожуємо разом з «Атлантою»

Чарівні Українські Карпати. Подорожуємо разом з «Атлантою»

«Атланта» вшановує працівників природно-заповідної справи України

Что скрывает кожа? «Атланта» поможет вам лучше понять вашу кожу, а следовательно и самих себя

«Атланта» подорожує заповідною Харківщиною: Краснокутський дендропарк

«Атланта» подорожує заповідною Харківщиною: Наталіївський маєток та «Співочі тераси»

«Атланта» подорожує заповідною Харківщиною: Шарівський палац Кеніга

«Атланта» подорожує заповідною Харківщиною: Маєток Шидловських у Старому Мерчику

Пізнаємо мозок людини разом з «Атлантою»

Хочешь быть счастливым — убери из жизни всего шесть «О»! Рекомендации от Виктории Назаревич