Більше 100 років тому на нинішній території села Володимирівка Краснокутського району Харківської області росла діброва. У 1884 році цукрозаводчик і меценат Іван Харитоненко облюбував ці місця і вирішив звести тут свою літню резиденцію.
Будівництво Наталіївського маєтку продовжив його син Павло. За легендою, садиба була названа в честь молодшої доньки Павла Харитоненка — Наталії.
Серед вікового лісу (вік деяких дерев досягає 300 років) був зведений двоповерховий садибний будинок — палац. На жаль, до наших днів він не зберігся — був зруйнований в роки Другої Світової війни.
У своєму маєтку господарі влаштовували розкішні прийоми. Кажуть, що тут гостювали письменник Антон Чехов і художник Кузьма Петров-Водкін.
Про колишню велич садиби нагадують уцілілі великі парадні ворота, зведені за задумом легендарного архітектора Олексія Щусєва, вони стали справжньою окрасою маєтку. Ворота побудовані з цегли, облицьовані каменем, з широким арочним проїздом, з проходом і з приміщенням для воротаря, покриті оригінальним шатровим дахом з великим виносом, покрівля — з металевої черепиці.
Купець був дуже багатим, а маєток, на той час, — дуже сучасним. Харитоненко навіть провів на території маєтку водопровід. Не менш унікальна і водонапірна вежа купця, збудована в готичному стилі — вона знаходиться у відмінному технічному стані і досі та постачає водою село, дивуючи гостей стоками у формі голів драконів. Вежа і не думає руйнуватися.
На відміну від прибудов радянського часу, в Харитонівских будівлях немає жодної цеглини, яка б не пройшла тест на міцність. За розповідями місцевих жителів, перевіряли будматеріали так: з висоти двох метрів цеглу кидали на гладку поверхню. Якщо з тисячі штук три цеглини розбивались — бракували всю партію.
А ось оранжерея і зимовий сад, що примикали до вежі, вже зруйновані. Свого часу вони дивували гостей купця. Майже зруйнований кінний завод, манеж для вигулу тварин в негоду. Павло Харитоненко обожнював коней і розводив їх, щоб дарувати знайомим і друзям
Збереглися будиночок керуючого і будинок Наталії, прикрашений скульптурами левів. До речі, леви ці особливі. Скульптор Сергій Коненков зробив усього три пари подібних статуй. Одна знаходиться в Наталіївці, інша — в Санкт-Петербурзі і третя — в далекому зарубіжжі.
Лежать царські тварини біля парадного входу особистого будиночка Наталії і спокій улюбленої доньки купця Павла Харитоненка охороняють. Один спить, інший не спить, один охороняв Наталку в реальності, інший — в царстві снів.
Навпроти Наталиних покоїв — дерев’яний чайний будиночок.
У присадибному парку площею 50 га, розташованому на розчищених ділянках природного лісу, ростуть рідкісні види: вікові дерева, унікальні культури. Тут дерево, наприклад, єдине в області — завезена карельська береза. У парк привозилися рослини зі всього світу. Тут особливий лікувальний клімат.
У парку створені гарні групи з хвойних (ялини канадської і бальзамічної, тсуги, модрини європейської та ін.) і листяних порід (дуба болотного і червоного, ясена, черемхи, лип дрібнолистої і американської, тополі канадської та ін.)
Вільно розміщеним мальовничим групам дерев і кущів, звивистим доріжкам парку протиставляються геометричні форми споруд садиби, які в свою чергу виявляють і підкреслюють різноманітність форм парку, ефектно виділяючись на тлі темної зелені. Завдяки такому композиційному прийому здійснено гармонійну єдність архітектури з пейзажем парку. Своєрідним елементом паркової композиції є каштанова алея, яка тягнеться від головних воріт.
Перлиною архітектурного ансамблю Наталіївки стала Свято — Преображенська церква, . Її побудував теж Олексій Щусєв. Будівництво закінчилося в 1913 році, якраз до вінчання Наталії Харитоненко з князем Горчаковим.
Щусєв об’єднав в архітектурі церкви мотиви давньоруських храмів та архітектурні стилі початку 20 століття. Стіни прикрашені багатим і загадковим декором — з тайнописом і біблійними сюжетами. У храмі можна побачити фрагменти розпису початку 20 століття. Колись тут зберігалася унікальна колекція ікон 12-18 століть, зібрана родиною Харитоненко.
Точна копія Спаської церкви стоїть у Франції, в місті Ніцца. Її будували теж на гроші Харитоненко — нащадків, які емігрували в 1917 році.
Наталіївський парк визнаний державним пам’ятником садово-паркового мистецтва, а збережені будівлі садиби — пам’ятником архітектури.
У восьми кілометрах від Володимирівки — село Городнє. Тут є унікальне місце — співаючі тераси купця Харитоненка.
Сто років тому, на схилі яру, було споруджено п’ять терас, укріплених потужними дугоподібними стінами, з яких були виведені мідні дренажні труби. Акумулюючи тепло, вони створюють своєрідний мікроклімат, який дозволяє вирощувати рідкісні сорти різних плодових рослин.
Відразу ж після побудови, на терасах посадили полуницю, виноград, екзотичні фруктові дерева. Оригінальна форма споруди дала також дивовижний акустичний ефект: будь — які звуки посилюються тут в кілька разів. Розповідають, що Харитоненко запрошував сюди відомих співаків, і їхній спів лунав по всій окрузі.
У вітряну погоду створюється враження, що і самі тераси видають мелодійні звуки, за що їх і прозвали «співаючими».
За легендою, тут давав концерт знаменитий бас Федір Шаляпін. А зараз проводиться етнофестиваль «Співочі тераси», в якому приймають участь популярні українскі виконавці.
З висоти терас відкривається мальовничий вид на ставок і гай.
«Співаючі тераси» охороняються державою як пам’ятник архітектури. Відвідавши це унікальне місце, можна прогулятися терасами, послухати тиху мелодію, створену шелестом яблуневого листя, заспівати там, де колись співав Шаляпін.
