Ви помітили, що чим дорослішими ви стаєте, тим з меншим бажанням беретеся за ту справу, яка для вас незвична або пов’язана з великою концентрацією уваги і освоєнням незнайомих навичок?
Відкрию вам невеличкий секрет. Читання улюблених газет (авторів), робота по добре знайомій спеціальності, використання рідної мови і спілкування з друзями, які вас добре розуміють, відвідування улюбленого ресторану, перегляд улюбленого серіалу … — все це, так всіма нами улюблене, призводить до деградації мозку.
Ваш мозок – «лінива сволота» (як і ви (тільки без образ!), і тому прагне знизити витрати енергії на ту чи іншу діяльність шляхом створення своєрідних «макросів» — програм, які ви виконуєте по шаблонах.
Біолог Річард Симон на початку позаминулого століття назвав ці програми «енграма» — фізичною звичкою або слідом пам’яті, залишеним повторним впливом подразника. Енграми можна представити у вигляді стежок, які нейрони «торують» у вашому мозку, виконуючи одну і ту ж дію. Чим довше ви виконуєте її, тим менше енергії витрачає на це ваш мозок.
Іноді ці стежки перетворюються в дороги, а потім і зовсім в автобани. З одного боку, це відмінна суперздатність — дійсно, навіщо витрачати зайву енергію для здійснення однотипних дій? Однак, зворотна сторона цієї здатності — зниження пластичності мозку. Справа в тому, що чим довше ви користуєтесь енграмами (генетичним слідом пам’яті), тим менше працюють базальні ганглії в вашому мозку.
Базальні ганглії або базальні ядра — комплекс підкіркових нейронних вузлів, розташованих в центральній білій речовині півкуль головного мозку. Вони входять до складу переднього мозку, розташованого на межі між лобовими долями і над стовбуром мозку. Базальні ганглії забезпечують регуляцію рухових і вегетативних фунцій, беруть участь в здійсненні інтеграційних процесів вищої нервової діяльності. Зокрема, у ссавців вони асоційовані із мисленням, емоціями та навчанням [вікіпедія].
Основна функція базальних ганглій — виробляти нейромедіатор ацетилхолін — молекулу здорового глузду, яка допомагає нейронам «прорубувати» нові стежки серед інформаційного шуму головного мозку (приблизно це у вас відбувається зараз, після прочитання даного речення).
Згадайте свою дорогу на роботу або в інститут. Якщо ви їздите по одному і тому ж маршруту більше ніж півроку, то ваші дії стають настільки автоматичними, що паралельно ви можете виконувати і інші дії — читати, слухати музику, відповідати на пошту. В улюбленому ресторані вам не доведеться вичавлювати з себе ацетилхолін (молекулу здорового глузду) і думати над тим, що взяти на обід, адже ви вже знаєте напам’ять все меню. За фальшивою посмішкою друга ви відразу ж відчуєте тривогу, і вам не потрібно буде напружуватися для того, щоб розшифрувати ці комунікативні сигнали.
Здавалося б, навіщо все це міняти? А тому, що життя — це безперервне джерело змін, які чинять спротив вашому контролю. До більшої частини з них вам доводиться пристосовуватися, і в цій «гонці хамелеонів» виживає той, хто швидше за інших змінить свій колір під колір навколишнього середовища і зможе ближче підкрастися до комахи (яких під час кризи все менше і менше).
Вас можуть скоротити на роботі; завдання вашого відділу можуть змінитися і вам потрібно буде опанувати нові навички (і якщо ви не впораєтесь, вас, знову ж таки, скоротять); ви закохаєтесь в китаянку і захочете вивчити китайську мову, якою розмовляє її рідня, і так далі. Тому пластичність мозку треба постійно підтримувати і тренувати. Уявіть, що ваш мозок — це бетон, який через якийсь час застигне.
Образ «затверділих» мізків вам стане зрозумілішим, якщо ви подивитесь на більшість 70-річних дідів, які не здатні освоїти таймер на мікрохвильовці, вони сприймають в штики все нове, виконують роками однотипні дії.(шаблонне мислення). Ці «стежки» в їх головах перетворилися в нори і тунелі в скельних породах, і «прорити» прохід в сусідню печеру практично неможливо.
Ваше завдання — постійно перемішувати цю «розумову суміш», не дати їй затвердіти. Як тільки ви розслабляєтесь і починаєте використовувати енграми, якась частина вашого мозку твердне, а ви навіть не помічаєте цього.
Що робити для того, щоб зупинити деградацію мозку?
Застосовуйте самі прості, але цілком ефективні, прийоми:
Слідкуйте за собою!.
Якщо ви раптом відчули дискомфорт від того, що щось не так (наприклад, ваш улюблений сайт змінив дизайн або в магазині зник улюблений йогурт) — вчепіться за хвіст цього почуття і почніть його «розкручувати». Чому б не перепробувати всі йогурти або взагалі не почати робити свій?
Не перечитуйте ви вже прочитані книги!
Не переглядаєте в інтернеті вже переглянуті фільми!
Так, це дуже приємне психологічне почуття — зануритися в той затишний світ, в життя вже знайомих персонажів, — ніяких сюрпризів, вже знаєш кінець і можеш насолоджуватися дрібницями, які в перший раз не помітив, проковтнувши книгу за годину (або переглянувши сезон за вихідні). Але в той же час ви забираєте у нових книг і фільмів шанс відкрити вам щось принципово нове, позбавляєте свій мозок від утворення альтернативних нейронних зв’язків.
Шукайте нові маршрути!
Намагайтесь шукати нові маршрути на роботу і додому, знайдіть альтернативні магазини, кінотеатри та інші інфраструктурні точки на карті вашого життя. Це може зайняти більше часк, але може принести і приємні бонуси — наприклад, більш низькі ціни в магазинах або менше людей в транспорті, в кінотеатрі…
Шукайте нову музику!
Якщо ви меломан і у вашому iPod десятки тисяч композицій, і вам здається, що ваш смак дуже багатий і різноманітний, то поспішаю вас розчарувати — найчастіше людина слухає 50-100 знайомих треків, приємних їй все з тих же причин — вона адаптувалася до них, і її мозку не потрібно витрачати додаткові ресурси для їх обробки і осмислення.
У світі кілька сот тисяч інтернет-радіостанцій, і навіть якщо кожен день перемикатися на нову, все одно всього життя не вистачить для того, щоб переслухати їх всі.
Шукайте нових друзів і знайомих!
Так, це, звичайно ж, чудово, коли є друзі, з якими приємно зустрічатися щоп’ятниці і обговорювати футбол або нову сукню. Психологічно комфортніше.
Але ж більшість із вас живуть в мегаполісах, то навіщо обмежувати своє коло спілкування 4-5 особами, причому найчастіше обраних не вами, а «нав’язаних» обставинами — школою, інститутом, роботою?
Соціальні інструменти, закладені в вас, дуже значно впливають на ваш спосіб мислення, і іноді буває так, що ви, під впливом тих чи інших друзів, змінюєте точку зору, набір інтересів, а іноді і зайняття.
Заведіть дітей!.
Діти є перманентним джерелом хаосу і невизначеності у вашому житті. Вони — живі «бетономішалки» у вашій голові, що руйнують усі шаблони і перекроюють ваші уставлені маршрути по-новому. Вони щодня вносять щось нове своїми питаннями, поведінкою, допитливістю розуму і безперервними експериментами з усім навколо. Ви самі не помітите, як ваше мислення розкріпачиться і ви почнете думати по-іншому.
Якщо з дітьми у вас поки що не виходить, то можна почати з собаки. Вона, по-перше, вимагає прогулянки (а свіже повітря корисне для мозку); по-друге, залучає вас в мимовільне спілкування з іншими собачниками. І по-третє, теж може стати джерелом хаосу (наприклад, коли бігає за мухами, не звертає особливої уваги на перешкоди, що виникають на її шляху).
Облиште критику!
«Який жахливий дизайн!», «Як огидно вони зробили розв’язку!», «Як незручно сидіти в цих нових кріслах!», — ці та мільйони інших повідомлень в Facebook, з вуст ваших колег і ваших власних є індикаторами опору змінам, які несподівано настали в житті. Змінам, які, найчастіше, ви не можете змінити. Або можете, лише приклавши багато зусиль, які того не варті. Погодьтеся, адже є більш цікаві заняття, ніж вимагати в ресторані книгу скарг і писати кляузу на хамського офіціанта?
Набагато корисніше для вашого власного розвитку буде прийняти ці зміни і мотивувати мозок продовжити жити в новій реальності.
Ваші діалоги повинні виглядати приблизно так:
«Нове меню? Чудово, бо старі страви вже приїлися!»;
« Новий ремонт дороги, потрібно шукати об’їзд? Дуже добре, значить через місяць тут не буде таких вибоїн, а поки йде ремонт, я дізнаюся про цей район щось нове!»;
« Нова операційна система? Супер! У мене тепер з’явився новий цікавий квест — знайди панель управління!»
Припиніть навішувати на людей «ярлики»!
Це дуже зручно — замість того, щоб зрозуміти людину, міркувати про те, чому вона так вчинила — піддатися слабкості і просто «затаврувати» її, приєднавши до того чи іншого психотипу.
Зрадила чоловіку? Повія!
Випиває з друзями? Алкоголік!
Кожен із вас знаходиться під дією, можливо, ще більшого тиску життєвих обставин, ніж той же Родіон Раскольников, проте багато хто знаходить його роздуми, описані Достоєвським, цікавими, а розлучена сусідка з двома дітьми — чимось вульгарним і не заслуговуючим на увагу.
Експериментуйте з ароматами!
Незважаючи на те, що еволюція витіснила на другий план рецептори нюху у людини, запахи все ще мають на неї величезний вплив. І якщо у вас є улюблена туалетна вода, яку ви не змінювали роками, то саме час це зробити. І робіть це з певною періодичністю.
Вивчайте іноземні мови!
І для цього не обов’язково закохуватися в китаянку, можна знайти іншу мотивацію, пов’язану, наприклад, з професійними інтересами, або з хоббі. Іноземні слова та пов’язані з ними семантичні поля (об’єднання слів різних частин мови, значення яких мають одну загальну семантичну ознаку. Наприклад: СП «світло» — світло, спалах, блискавка, сяяти, виблискувати, світлий, яскраво та ін ) часто відрізняються від вашої рідної мови, і їх вивчення є, мабуть, найефективнішим інструментом для тренування пластичності мозку (особливо, якщо відходити далі від туристичного лексикону і заглиблюватися в культурні особливості).
Не слід також забувати, що мозок влаштований набагато складніше, ніж багатьом здається. Енграми (фізичні звички або сліди памяті), пов’язані з прослуховуванням однієї і тієї ж музики, впливають на те, як ви спілкуєтесь з друзями. Несподівані відчуття від запаху страв у новому ресторані можуть розбудити у вас бажання переоцінити слова і вчинки коханої людини (зрозуміти і пробачити). А прогулянка після роботи по незнайомій вулиці наштовхнути на думку про те, як знайти відповідне рішення задачі, поставленої на роботі.
І може бути, в один прекрасний день, років так через 30, коли ваш онук принесе вам свій новий гаджет, який представляє з себе хмару нано-роботів, ви не скажете «О боже, приберіть від мене цю хрень, що дзижчить!», а поринете в нього зі словами «Вау!» і відразу ж запитаєте: «А як воно працює і де таке можна придбати?».
